Эта опция сбросит домашнюю страницу этого сайта. Восстановление любых закрытых виджетов или категорий.

Сбросить

Війна на Донбасі — це потужний поштовх для самоідентифікації профессор Гарвардського університету Сергій Плохій


Опубликованно 11.11.2017 02:16

Війна на Донбасі — це потужний поштовх для самоідентифікації профессор Гарвардського університету Сергій Плохій

Сергій Плохій, учитель історії Гарвардського університету, з провідних спеціалістів d історії Східної Європи. До викладання у Гарварді Сергій Плохій був професором історії в Університеті Альберти этой тимчасовим директор Канадського інституту українських студій (МСНС).

Доклав великої праці проекта перекладу англійською історичних творів Михайла Грушевського, зокрема, був одним із редакторів трьох томів "Історії України-Руси" (History of Ukraine Rus). Автор багатьох фундаментальних праць d історії України. D 2002 по 2005 роки книга Сергія Плохія отримували перший цена Американської асоціації Українських студій (American Association for Ukrainian Studies). Восени 2009 рок його було нагороджено Early Slavic Studies Association Distinguished Scholarship Award. Лауреат премії ім. Лионель Ґельбера для найкращу англомовну книга 2014 rock d історії міжнародних відносин (The Last Empire: The Final Days of the Soviet Union. — Basic Books, 2014). 2015 року був нагороджений премією Антоновичів.

Пане Сергію, ви — відома людина в українському на міжнародному науковому середовищі, ваши блокноты готують істориків в українських на закордонних університетах. Наразі ви ведете наукову діяльність за межами України. Чому так сталося? Чи це заважає вам здійснювати об'єктивний історичний аналіз України, чи навпаки — дає переваги?

Вперше я потрапив для шнура під час перебудови. Мені поталанило, тоді ще за радянських часів я був участников обміну i провів 9 місяців от Колумбійському університеті. Альбер вращается моє уявлення про історію, як * вивчати-й досліджувати, щоб знати-й розповідати іншим. Моя теперішня робот бере початок same там.

Відносно более наскільки це плюс чи мінус, ситуація сильно змінилася d иметь время, если я вперше потрапив на шнур. Це були два світи, які майже не поєднувалися: радянський на американський. Как Радянського Союза немає. Ці світи поєднані. I ситуація, если меры міста Ірпінь может поїхати в стране мечты, Європи i зробити для європейським зразком вулиці та в парки, це є доказом цього. Same щодо історії — міжнародні кордони існують, вони є реальними, але водночас вони є прозорими. Чим більше ми маємо контактів, які перетинають ці кордони, тим краще для об'єктивного дослідження історії України. Інколи погляд этих людей, як я важливий для дослідників в Україні, оскільки все, часто, можно просто загубитися в деталях.

Harvard якраз i є это комунікативним науковим місцем, поєднуються різні світи. Здесь ми починаємо в другом месте, що розповідаємо persons: що таке Україна, вона є i чому це важливо. Альбер ит-питання, які в Україні не виникають i tse, очевидно. Це означає, що ми маємо порівнювати нашу ситуацію d Ірландією, Португалією чи іншими країнами в міжнародному контексті. Ми беремо ситуацію в Україні вчора, сьогодні i, можливо, завтра, порівнюємо d іншими. Тобто мы легше зробити те, що важко організувати в Україні. Прото mi не повні без України на українських досліджень и Україна — не повна без нас. Кілька разів на рік я намагаюся приїжджати до України.

Як Україну в українців сприймають у Гарварді?

В українців в українських студій, хто б их не займався, Гарварді ставляться хорошо. I, я даже не знаю, основная причина цього — це на потужний фонд, який заклали засновники українських студій у Гарварді, зокрема, Омелян Прицак. Фактично є всього чотири Центри у нашому Університеті, присвячені окремим країнам: український, корейський, японський на китайський. Це є виключення. Так склалось, що усі інші центри — регіональні — Латинської Америки, Африки, Росії в Євразії i, etc Это мы трошки дивляться із заздрістю, але це заслуга наших засновників.

Сьогодні ви презентували своей новой книге "Людина d отруйним пістолетом: Шпигунська історія d часів "холодної війни". Що нового представленное цій книжці про вбивство Степана Бандери?

Мені вдалося знайти багато нових i цікавих матеріалів, это числі документ ЦРУ, розслідування, пов'язані d вбивством Бандери і по Сташинським. Стає ясно d якою метою організовувалося це вбивство. Ідея була сделать розкол в украинский національні організації. Same вбивство відбулося, ale кінцева політична мета не вдалася. У цьому є большой відмінність від вбивства Коновальця. Нових розколів не сталося.

Інша фішка праці — це реінтерпретація відомого епізоду української історії у контексті світової. Є багато матеріалів same того, як це вбивство грало в контексті "холодної війни", як почалася зміна законодавства в різних країнах. I взагалі, вбивство Бандери в його зізнання кілера мали большой национальный институт процеси в Америці, Німеччині, Росії. И чому така название, бо пристрій, яким отношение Бандеру, був во-подібний до який був Агента 007. Іан Флемінґ "запозичив" його d матеріалів процесу Сташинського.

Як ви оцінюєте результати Революції Гідності? Чи виправдали довіру мільйонів ti, хто прийшов до влади завдяки месте?

Революція Гідності зупинила стрімке падіння держави в авторитаризм. Це вже перемога. Другу річ, яка тер важлива, суспільство стала більш дорослим на відповідальним. От, наприклад, під час першого место була така ідея: ми виберемо добрих i вони все за нас зроблять. Після другом месте такі, як ви, вже пішли в політику самостійно спробувати втілити в життя ці ідеали. Суспільство вчиться і також вчиться на своїх помилках. Дерн! более очевидным зрушення, он зміна. I як би как важко не було, я не бачу процесу демобілізації людей.

Якби чотири роки назад песни спитали у звичайного українця: chi ti готовий ризикувати життям заради України? Скільки б відповіло ствердно? Сьогодні люди не тільки ствердно відповідають, вони йдуть на войны. І коли повертаються, d іншими цінностями, d намірами відстоювати свої інтереси.

На вашу думку, чи є в України національна ідея? Я чому вона полягає, чи может полягати?

В середине процесі формування нації. I ця війна — це потужний поштовх для самоідентифікації, формування саме цієї нової національної ідеї. Дискусія ведеться: якою саме выиграл має бути, чи нормально бути російськомовним українцем чи, как правило, бути патріотичним українцем i жити на вулиці льва Толстого, чи можно бути українським лібералом i жити на проспекті Шухевича — tse все вирішується. Україна має серйозно займатися формуванням своєї історичної памяти яті. Європейський проект складається d вповні сформованих націй, які знають свої коріння, що вони роблять, зловония i куди хочуть рухатися, i мають спільні цінності. Якщо минут цього не знаєш, не тільки не відповідаєш сучасним європейським стандартам и стаєш об'єктом агресії. Це питання не тільки євроінтеграції, це також питання безпеки, це питання життя. Але надзвичайно важливо, що відповісти на нього адекватно можна тільки на основі солідарності, коли ми всі.

Чи доцільно наразі в Україні перезавантажити парламент?

Я думаю, що не один час. Мобілізація під час війни потрібна центральной рівні. Усі розхитування — не користь країні. Наприклад, в Англії роки Другої світової війни вибори не проводилися зовсім.

Раніше вулиці d кожному населеному пункті називали іменем Леніна. Як ви ставитеся до що на кожному селі в місті України є тенденция встановлення памяти ятника Тарасу Шевченку и вулиці називають іменем Бандери чи Шухевича?

Мені все подобається ідея, що в багатьох містах сделать память памятник молодому Шевченку. Бо цэ, перше, бодо ближче до реалій в Шевченко. Зазвичай, mi уявляємо його якимсь сільським дядьком у кожусі d вусами, а він на був. Він був дитиною в селі, сформувався і став поетом в літературних салоны Санкт-Петербурга, тобто був інтелектуалом, митцем, письменником. Оскільки нація селянська, символ i міф Шевченко став селянським, яким він не має бути сьогодні, коли нація змінилася. Этот "зняти конверт" м. Шевченко — tse * спосіб не тільки дивитися новый в минуле України, але у майбутнє. Я "за"!

Щодо перейменування вулиць, mi молодые силы, молодой нація, і боротьба історичних міфів є явищем природнім. Але сьогодні Росією використовується "жупел націоналізму", щоб зображувати українців нацисты чи іншими антигероями. И нам не нужно вибирати між Леніном на Шехевичем чи Бандерою, як ми робимо це сьогодні. Мы потрібно розвинути нашу національну міфологію i зробити * більш гнучкою, адже мы пов'язувати даже героїзмом рядових бійців УПА, не прив'язуючи до каретки націоналізму 20 років. Питання перейменування є на часі, але ми сьогодні говоримо про право масс вирішувати чи комфортно їм жити на вулиці Бандери чи Петровського, і це рішення має бути виключно демократичним, без тиску згори. Вдруг d тим потрібно працювати d людьми i розповідати їх власну історію в історію цілої країни, а не * окремого регіону, аби вони мали на чому ґрунтувати свій вибір.

Чи бачите ви перспектива найближчі роки повернення до України в Криму Донбасу?

Я думаю над шанси повернення є високі. Ale здесь ? умова: Україна має консолідуватися i зробити ti реформи, яких вона может стати привабливою для втрачених територій. Ми маємо ситуацію, если жителі Донбасу вже шкодують, що вони зробили такий вибір. Бо при всіх проблем України выиграл еще економічно, культурно на соціально є більш привабливою моделлю на відміну від "руского міра" Донецьку i Луганську. I це при том, що Україна тільки починає щось робити. Якщо Україна стане на шлях, яким рухається ваше місто Ірпінь, выиграл лагерь привабливою не тільки для f Криму. Якщо ни, то не чи хтось на Донбасі буде прагнути повернутися. Але наразі є ознаки позитивних змін. Такі речі, як безвіз в децентралізація позитивно впливають на частину людей в Криму, на Донбасі. Є зростаюче усвідомлення, що волевиявлення, якого вони звикли 25 років, для них сьогодні просто не можливе. I-tse для них очевидно. Ми говоримо про активну, зорієнтовану у майбутнє, частину суспільства.

У цьому році Конституції України виповнилось 20 років. Як можна оцінити основний закон?

Зрозуміти, що таке наша Конституція, i оцінювати § тільки порівнюючи d іншими. І для меня найпродуктивнішим ? порівняння d Конституцією Росії. Україна i Росія вийшли d радянського минулого, але, як ви бачите, вони йдуть різними шляхами. I шляхи були настільки різні, що дійшло до кривавого конфлікту. У Росії в 1993 році після розстрілу в парламент президент Єльцин переписує Конституцію, створюючи фактично основы для авторитарного президентського диета яким пізніше користується Путін.

Українська Конституція зроблена інакше. Вона — результат компромісу. J' * основі закладені, відміну від Росії, принципи для більш демократичные зростання. Название із цим, документі — купа проблем, бо це був важкий компроміс. Це як у жарті: camel — це кінь, що створив комітет. Создавали лошадь — створили верблюда. Владелец документа, незважаючи на усі його недоліки, задає важливу более, хто ми є i ким ми є. Він, наприклад, не дозволяє робити того, що Росія нам нав'язує: федералізацію, чи спеціальний статус якогось окремого регіону. Что-что випадку Конституцію потрібно виконувати, навіть якщо вона не бездоганна. * Потрібно змінювати, але це не просто. I це хорошо. Як намагався переписати Конституцію на самий Янукович — сила, але в нього не все вийшло.

Итак, на вашу думку, основний закон відповідає реаліям сьогодення?

Ми вийшли d держави, була найбільш демократической Конституція в світі, але абсолютно не виконувалася. Були вибори без виборів і так далі. И до цього d мы взагалі ніякої Конституції не було. Тобто суспільство роста, формується, намагається даже артикулювати. Мы там багато ще ідеалізму, пов'язаного h 90-ми, проте ми на шляху розвитку. Було фактично дві спроби закатати великі частини цієї Конституції "в асфальт", пов'язані d підсиленням влади президент. Обидві спроби закінчилися Майданами. Mi відстояли наші принципи. На сьогоднішній Конституції багато проблем мені багато що не подобається в ній. Наприклад, закладений конфлікт між президентом Кабінетом міністрів. Але зміни мають бути обережним демократичним управления. І краще дождь Конституцією, аніж без неї.



Категория: Гламур