Эта опция сбросит домашнюю страницу этого сайта. Восстановление любых закрытых виджетов или категорий.

Сбросить

Європа майбутнього: політики, загрози і мрії


Опубликованно 12.11.2017 01:24

Європа майбутнього: політики, загрози і мрії

Вибори в Європі: нові сили в застиглому континенті

Франція, Австрія, Чехія, Ісландія. У цих країнах вибори вдихнули в політичне і суспільне життя нові і свіжі сили, які привели до влади нових лідерів з іншими поглядами на устрій Євросоюзу. І хоча в Німеччині Ангела Меркель знову втримала своє крісло, успіх вкрай правої партії "Альтернатива для Німеччини" змушує задуматися про зміни навіть там. У Парижі президентом став екс-міністр економіки, що йде тернистим шляхом повернення Франції лідируючих позицій в ЄС. З іншого боку, привівши в політику молодих, як і він сам, Макрон втратив в експертизі, в бік його партії часто лунають закиди в "непрофесіоналізм". Тільки час покаже, чи досягне успіху його проект на тлі падіння рейтингів.

Італії чекають вибори в 2018 році на тлі провального референдуму та догляду Маттео Ренці, голосування за збільшення автономії з боку північних Венеції і Ломбардії. Зростає вплив проросійських партій "П'ять Зірок" і "Ліга Півночі". Політики з цих політсил уже зараз займають важливі пости в політикумі країни, наприклад, мера Риму. Якщо вони здобудуть більшість у парламенті, то "чобіт Європи" може вийти із зони євро і це тільки мінімальний варіант. Історія з порятунком одного з найбільших банків Італії ( і найстарішого в світі) "Монте дель Паскьи де Сієна" від банкрутства тільки підкреслила крихкість фінсистеми Італії.

У Чехії плебісцит виграв олігарх Андрій Бабиш, за яким тягнеться шлейф кримінальних справ за шахрайство. Прага вже раніше відрізнялася своїм непослухом Євросоюзу в питанні мігрантів і має відкрито проросійського президента Мілоша Земана. Втім, вже у січні президентські вибори можуть залишити його на посаді, так і замінити ким-то новим. Що стосується самого Бабиша і його партії АНО"Союз незадоволених громадян"), то він сповідує характерний для регіону консервативний євроскептицизм і виступає проти входження в зону євро і відкидає федералізацію. Враховуючи фактор Земана, важливо як Бабиш буде ставитися до загрози з боку РФ: він критикував західні санкції проти Кремля за обмеження можливостей для бізнесу, але він також проголосував за підтримку чеських заходів з протидії російському впливу в країні.

Австрію очолив наймолодший канцлер в її історії, будує коаліцію з правою партією і ратує за відмову від прийому біженців. Вся Європа чекає, хто переможе в цій потенційної коаліції: традиційна правоцентристкая партія або новий популістський заколот. Результат стане дорожньою картою для решти Європи.

Безсумнівно, такий алхімічний склад досить вибухонебезпечний і володіє силою зруйнувати ЄС, так і переформатувати Європу під своє ультрасучасне (а подекуди і ультрарадикальное?) бачення. Але чи зможе метал "Союзу вугілля і сталі" стати золотом нового європейського відродження з опорою на молодих політиків?

На далекій півночі Європи, Ісландія останнім часом сотрясаема політичними скандалами не менш, ніж вулканами і гейзерами. Починаючи від "Панамських документів" до спроби батька правлячого прем'єр-міністра прибрати з реєстру дані про людину, що вчинила сексуальні домагання. "Партія Незалежності" все-таки зуміла виграти вибори, але з великим скрипом. Острів вікінгів чекають довгі переговори по коаліції і новий уряд.

Після всього цього постає питання: як вбудувати настільки різноманітні нові сили в застиглу архітектуру Євросоюзу? Омолодження необхідно, але і єдність перед обличчям відразу декількох криз теж важливо. Жан-Клод Юнкер говорить про "вікно можливостей для створення єдиної, більш сильної і демократичної Європи на 2025 рік". Це вікно, в першу чергу, для її громадян, підкреслив лідер Європейської комісії. Тест на єдність: загрози для нової Європи

"Європа буде створена в кризових ситуаціях і стане сумою рішень, прийнятих під час цих криз", — вважав один із засновників ЄС Жан Монне. Через 60 років після свого створення в ЄС проблем достатньо: процес виходу з його складу Британії, криза в Каталонії, загроза зростання правих партій, прибуття нових партій біженців, подекуди ще триває боргова криза, а на сході, біля кордонів з Україною, прем'єр Віктор Орбан будує свій маленький авторитарний світ з метою диктувати свої умови Брюсселю.

Однією з причин є не зовсім здорова економічна ситуація на континенті. Всі останні спроби відокремитися чи хоча б добути собі більше прав і незалежності від центру (північ Італії, Каталонія, Шотландія, Великобританія в цілому) — це протест найбагатших регіонів країни проти передачі більшої частини доходів (а з ними — і повноважень ними розпоряджатися) на утримання бідніших регіонів. Нафта, портові доходи і виробництво створили серйозне розшарування в Європі. Скандинавія вже серйозно випереджає наприклад, Південну Європу, а вона, в свою чергу — Центральною і тим більше — Східну. Безробіття, особливо серед молоді теж є вкрай серйозним фактором протестів і нестабільності. На тлі зростання держборгу фактично зупинилася якась лібералізація і структурні реформи.

Так, поки Брексит більше б'є по самій Великобританії, ніж по ЄС, в довгостроковій перспективі це стане перманентною загрозою і нагадуванням, адже в ЄС достатньо бажаючих наслідувати приклад Лондона. З падінням доходів часто пропадає і любов до евроблоку, що пояснює зростання радикальних настроїв на сході Німеччини, Австрії, Угорщини, Польщі та Нідерландах. І хоча анти-європейські партії за результатами виборів не отримують більшість, вони продовжують чинити серйозний вплив на політичне життя держав. А враховуючи, що в ЄС всі рішення приймають консенсусом, ириск завалених переговорів із-за того, що якась із країн не захотіла його ратифікувати нині вкрай великий.

Взяти, приміром, мігрантів та квоти за їх розподілу. Жодне рішення так не розкололо Європу, як хто скільки має їх ухвалити. Вишеградська четвірка відмовилася приймати їх взагалі, на Балканах в них стріляли, у Греції вони живуть у жахливих умовах. Нав'язані Брюсселем квоти часто були відкрито проігноровані. Навпаки, було зроблено практично все, щоб закрити "сухопутний шлях", скинувши всі тяготи на Італію, Грецію і Туреччину. Небезпечна операція з неодиктатором Ердоганом довго обійшлася ЄС — з Анкарою (членом НАТО!) в результаті блок повністю в підсумку посварився, втомившись від турецького шантажу (вступ в ЄС в обмін на біженців). Збільшення числа терактів, скоєних вже жили в країнах ЄС мусульманами перетворив проти мігрантів громадську думку і підняло такі партії, як "Національний Фронт" Марін Ле Пен, "Альтернатива для Німеччини", різні варіації "Партії Свободи", "Йоббік" і "Золота Зоря".

Як показує останнє опитування Eurobarometer, довіра до ЄС становить лише 42%, 58 відсотків європейців негативно ставляться до нього, а 52% вважають, що їх голос не враховується в ЄС. Довіри більше ніж два роки тому (32%), але це все одно навіть не половина мешканців Союзу. Інший найважливіший показник — вільне пересування людей — підтримується 81% громадян ЄС, згідно останнього опитування Eurobarometer, однак права вільного руху або оспорюються, або неадекватно реалізуються на місцях.

Європа зобов'язана виробити новий документ, який врахує інтереси всіх членів Союзу, забезпечить його збереження в найближчому майбутньому і створить пружний бар'єр на шляху правих сил, популістів і тих, хто не вірить в успіх об'єднання країн під егідою свободи, демократії, безпеки і рівності всіх перед законом. Документ, який пройде тест на єдність і зупинить тектонічні розповзання ЄС в різні сторони політичного спектру — від нового соціалізму в Скандинавії, через Іспанію з Португалією і націоналістичні демократії Вишеграду до тим, хто тільки планує стати повноцінним членом європейського співтовариства. Європа майбутнього: якою вона буде?

Розібравшись з погрозами і способами їх вирішення, в кінці пропоную помріяти про те, якою все-таки, буде Європа майбутнього. Федеральної? Цифровий? Більш демократичною або менше?

Як ми зазначали вище, нинішня Європа настільки застоялася, що далі так стояти стало незручно. Але й вирватися з пут законів, погоджень, конвенцій та іншої бюрократії поки дуже складно. Гнучкість у прийнятті життєво важливих рішень після відходу Британії буде необхідна і неминуча для самозбереження.

Гребти всіх під одну "політичну гребінку" не виходить вже багато уряди хочуть зробити собі зачіску" самі. Інтеграція все одно буде перебувати на різному рівні — не всі входять у НАТО, в ЄС, зону євро, в Шенген і т. д. Швейцарія, Ліхтенштейн, Ісландія та Норвегія взагалі створили собі окремий елітний клуб самих багатих європейців. Швидкість руху країн до своїх цілей є і буде різною. І це потроху визнають головні європолітики, але якщо Меркель пропонує швидкості "об'єднати", то Юнкер — прийняти Європу як багатошвидкісний союз.

Цифрова демократія може стати новим трендом вже в найближчому майбутньому на основі досвіду країн, де вона вже повноцінно працює, наприклад Естонії. Це чудовий приклад, як невеликий член ЄС може стати в авангарді змін. Сюди ж — питання безпеки та російської загрози, який може підштовхнути членів Союзу до тіснішої співпраці, а Фінляндію і Швецію — замислитися про перспективи вступу до НАТО. З зменшенням мігрантського потоку гостро постало питання подальшої інтеграції в суспільство тих, хто вже живе на території ЄС. Європа буде продовжувати залежати від подій в навколишньому світі — вибори Трампа, конфлікт на Близькому Сході, хаос в Північній Африці, агресія Росії проти України, зростання Китаю і те, що виникне в майбутньому — все це впливає на політичні розклади в Старому Світі, змінює засади і перевіряє на міцність демократію і права людини.

Не варто забувати і про тих, хто ще не став членом Євросоюзу. Для них розробляється особливе партнерство: часткове членство, інтеграція в єдиний ринок без повного вільного переміщення робочої сили, а також участь в системі прийняття рішень з неофіційним право висловитися. Але ми ще побачимо, цей проект втілиться в життя чи ні. Не можна також виключати розширення блоку в майбутньому і навіть — в самому негативному для ЄС сценарії — появи на карті Європи нових держав.


banner14

Категория: Экономика

Європа майбутнього: політики, загрози і мрії


Написать комментарий

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.