Все в топку? — про зелений тариф для електроенергії з побутових відходів

Ще вчора здавалося, що тепер-то вже Україна точно буде йти по правильному шляху. І не будемо ми дихати шкідливими речовинами, які виробляються при спалюванні відходів. І не будуть выкидываться гроші на сміттєспалювальні заводи, а будуть інвестиції в роздільний збір відходів, їх сортування та переробку. Що ми станемо як Європа, яка всі відходи, які можна переробити або повторно використовувати (наприклад як пивну пляшку), обов'язково переробляє і використовує.

Здавалося так тому, що Кабміном була, нарешті, прийнята Національна стратегія управління відходами. З чітким курсом саме на замкнений цикл. Міністерство екології та природних ресурсів, яке і було основним розробником стратеги, запевняло, що ми повинні йти саме європейським шляхом і приводити законодавство у відповідність з директивами Євросоюзу.

Але навряд стратегія пройшла Кабмін, як на наступний же день у Верховній Раді на порядку денному було поставлено законопроект 4835-д "Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання використання побутових відходів як альтернативного джерела енергії". Документ вводить "зелений тариф" для електроенергії, виробленої з побутових відходів.

Причому тариф цей закріплений в євро, і він вище тарифу на електроенергію, вироблену з альтернативних джерел енергії (таких як вітер, сонячна енергія, енергія хвиль і т. д), а про контроль викидів, які, природно, будуть при термічній обробці відходів для отримання енергії мови не йде. Та й немає в Україні лабораторій, здатних повною мірою такі викиди відстежувати.

Таке рішення виправдовується тим, що, мовляв, не вистачає в Україні зараз потужностей для переробки накопичених обсягів відходів. Хоча, приміром, ті ж виробники паперової та картонної продукції, виробники пляшок імпортують макулатуру і бите скло і їх потужності залишаються не завантаженими повністю.

Але ж і потужностей для спалювання відходів, або інших технологій (газифікація та інше) теж ще практично немає. Так чи не логічніше було б розвивати саме цей напрямок — вводити повсюдно роздільний збір, організовувати нові сортувальні майданчики по всій Україні, ставити обладнання для виробництва пелет з відходів деревини і т. д.?

Замість цього пропонують взяти гроші з виробників упаковки і товарів в упаковці, ввівши додатковий екологічний податок за їх гроші побудувати заводи по спалюванню сміття. При чому, врешті-решт по кишені споживача це теж вдарить — податок більшою мірою ступеня ляже в ціну виробленої продукції, хоча виробники продукції зовсім не прагнуть піднімати ціни на падаючому ринку.

Більш того, самі виробники готові витрачати додаткові кошти на те, щоб використана упаковка, пластикова пляшка і т. д. потрапили на переробку, займатися збором такої сировини. Це відображено, зокрема, в заяві Американської торговельної палати, а детально викладено в проекті закону № 4028 "Про упаковку та відходи упаковки" який встановлює цілі для збору та переробки упаковки для виробників товарів в упаковці. Не виконав — плати величезні штрафи. Але отримавши додаткове навантаження у вигляді нового податку, про такі наміри виробників можна забути.

При цьому, у тих компаній, які отримають за рахунок податку на утилізацію відходів, стимулів відсортовувати вторинну сировину (а більшою мірою це і є відходи упаковки) і направляти її на переробку немає ніяких . І який сенс їм по-доброму відбирати викинуті газети або пластикові пляшки, якщо вони будуть заробляти на виробництві енергії? Все в топку, "зелений" тариф на допомогу.

Крім того, суб'єктів господарювання хочуть зобов'язати укласти договори з виконавцем послуг з поводження з побутовими відходами. Їх поза конкурсом визначають органи місцевого самоврядування. Корупційні ризики тут на обличчя. Що, до речі, підтверджено і Комітетом з питань запобігання та протидії корупції, який аналізував законопроект №4835. При обіцянки ЄС ефективно боротися з корупцією ми тільки множимо можливості для неї.

Як і віддаляємося від норм законодавства ЄС у сфері захисту навколишнього середовища, що передбачено угодою про асоціацію між Україною та ЄС.

Реформи в цій сфері повинні здійснюватися на основі відповідної стратегії, яка не передбачає введення податку для вирішення питання поводження з відходами, а спалювання стоїть на четвертій сходинці ієрархії поводження з відходами, після повторного використання та переробки в якості вторинної сировини.

Директиви ЄС № 2008/98/ЄС про відходи та № 2010/75/ЄС про промислові відходи містять детальні вимоги до процесів сміттєспалювання. Безпечне і якісне сміттєспалювання може бути тільки після імплементації цих директив. І здобуття енергії з твердих побутових відходів, згідно Директиви 2009/28 / ЄС, не повинно стимулюватися (заохочуватися державою. Вона визначає, що країни повинні підтримувати вироблення енергії виключно з відновлюваних джерел енергії, а побутові відходи до них не відносяться.

Дозволивши спалювати відходи за "зеленим тарифом", ми ризикуємо завдати шкоди довкіллю та здоров'ю людей. При спалюванні виділяється цілий "букет" з вуглекислого газу, сірки, соляної кислоти та різних токсичних речовин.

При цьому ми, представники бізнесу, активно висловлюємо своє категорично негативне ставлення подібними ініціативами і пропонуємо свій варіант вирішення проблеми в частині поводження з відходами упаковки та іншими матеріалами підлягають вторинній переробці. Також категорично проти висловилися екологи та експертне співтовариство ( позиція "МАМА-86", "Чесно", "Україна без сміття", а РПР внесли проект закону 4835д в "чорний список".

Категория: Экономика