"Укртепло": як субсидії закрили приватникам ринок тепла для населення

Опубликованно 26.12.2017 16:49

Група "Укртепло" зайнялася виробництвом пелетів в Україні ще в 2008 році, коли газ для населення і теплокомуненерго був дешевим, а місцева влада з радістю дотували комунальні тепломережі.

До моменту, коли газ істотно подорожчав, а українські чиновники та бізнесмени задумалися про перехід на опалення на пелетах, "Укртепло" вже продало пелетний бізнес і володіла мережею котелень. Тепер група оголосила про новий напрямок — розвиток зеленої енергетики і будівництво електростанцій на відновлюваної енергії.

Засновник групи Іван Надєїн і директор спільного підприємства з Kara Energy Systems Роман Швед розповіли Delo.UA які проекти група планує розвивати, які закрила і на які зміни в тарифах сподіваються.

Сьогодні в Україні активно будують котельні на біомасі і виробляють пелети для заміщення дорогого газу. Хоча ви від свого пелетного бізнесу давно відмовилися, але все ж — як конкурували з традиційними постачальниками тепла і чому пішли?

Надєїн: Альтернативною енергетикою ми почали займатися після кризи 2008 року — з виробництва пелет на експорт. Внутрішнього ринку пелет не було із-за ціни газу: він коштував у середньому $50-70 і резону використовувати альтернативне паливо (в Україні — ред.) не було. Ми продавали пелети в Польщу, Угорщину, Данію, Італію, пробували морські шляхи. В Угорщині ми створили роздрібну компанію, з якою заходили на внутрішні європейські ринки.

Коли в серпні 2011 року ціна в межах України на природний газ на 50% зросла, ми задумалися і реалізували свій перший проект котельні на біомасі в Білгород-Дністровському районі Одеської області. Через районне управління освіти будували котельні при школах — спочатку п'ять, потім 16. Але ми заміняли вугілля, газ в 2011 році було ще складно замінити. Газ ми почали заміщати з 2012 року і відразу реалізували проекти в 5 областях.

Тариф для біомаси був неконкурентним з ефективними газовими котельнями?

Швед: глобальна проблема — населення і бюджетників дотували низькою ціною на газ. Потім ціну вирівняли до комерційної та бюджетні установи пішли з центрального на автономне опалення, у альтернативи.

Але постачати тепло населенню ми не могли — ніхто не може конкурувати з дотуються газом (який підтримував низькі тарифи на тепло від теплокомуненерго — ред.). Тепер ціни для населення підняли до ринкового рівня, і є сенс замінювати центральні котельні більш оптимальними.

Ви бачите в цьому можливість для себе?

Надєїн: Це взагалі можливість для ринку. У "бюджету" рівень споживання газу 800 млн куб. м, а на виробництво теплової енергії для населення витрачається 6-7 млрд куб. м. Цей ринок в 10 разів більше.

Але ринок все ще закритий.

Надєїн: Закритий субсидіями, тому що їх може отримувати поки тільки теплокомуненерго (ТКЕ) на газі. Монетизація, яку хочуть отримати ТКЕ, не вирішує наше питання — потрібна пряма монетизація (на рівні населення, коли споживач одержує субсидії на свій особистий рахунок і самостійно оплачує послуги постачальника — ред.). Зараз ми робимо биоТЭЦ в Славутичі, інші об'єкти з населенням і залежний від теплокомуненерго, тому що вони отримують гроші (за послуги — ред.), а у них борги за газ.

У Славутича борг за газ — 130 млн грн, якщо ми за нерозрахунки подамо на них до суду, все одно першочерговим кредитором буде "Нафтогаз україни" (НАК "Нафтогаз України" — державний постачальник природного газу — ред.).

Часто теплокомуненерго ліквідують з-за того, що на індивідуальні котельні йдуть останні клієнти — бюджетні будівлі. На яких умовах на бюджетний ринок заходила ваша група?

Іван: Ми фактично забирали все. Вони не могли нормально опалювати споживачів, ми приходили і говорили, що дамо економію від 10-15 до 30-40%.

На деяких об'єктах Дусі (Державне управління справами — ред.) у нас економія 38% на одному об'єкті, на іншому 30%, на ще одному 15%, і постійно була невизначеність і торгівля (уточню у них). Поки тариф не урегулировался законом, була якась неринковість і бізнесу незручно працювати в таких форматах. Але до 2016 року ми розвинули мережу до більш ніж 100 котелень.

Ціна газу для промисловців визначається ринком і досить висока. Ви пропонували такий спосіб опалення для промпідприємств?

Надєїн: Коли ми приходимо до бізнесу з такою схемою роботи, він бачить нашу рентабельність. Він може взяти кредит і сам побудувати, він гнучкіше "бюджету" і вважає свої гроші.

Бюджетні підприємства не вважають свої гроші, у них найбільша проблема — взяти на себе відповідальність. Голові району легше нічого не робити — за це заохотять, а якщо він почне щось робити і раптом прогорить — він злетить з роботи.

Але коли в Дніпропетровській області шукали інвестора для будівництва автономних котелень, я не побачила вас серед учасників.

Надєїн: З 2015-2016 року ми не заходимо в нові області з дрібними котельнями. Ринок дуже конкурентний, багато гравців. У нас зараз фактично 200 МВт потужностей. Якщо порівнювати з рітейлом, то раніше ми, як молода компанія, будували "ларьки" — котельні з низьким порогом входу, а ми тепер будуємо "супермаркети" — ТЕЦ на біомасі.

Який поріг входу в інвестицію був на той момент і який тепер, на моменті "супермаркетів"?

Надєїн: Ми компанію починали зі $100 тис. в кишені. Щоб побудувати біо-ТЕЦ, треба $10 млн мінімум. Якщо ми плануємо побудувати 40 МВт електричних потужностей на біомасі, нам треба десь 50 мільйонів євро.

Що залучаєте — кредитні кошти, власні кошти?

Надєїн: Кредитуємося, власні. З "Укргазбанком" ми ведемо дуже щільне співробітництво ("Укргазбанк" спільно з IFC розвиває в Україні кредитування "зелених" проектів — будівництво сонячних, вітрових, гідроелектростанцій — ред.). Сьогодні впала вартість грошей в Україні — це хороший сигнал. Ми кредитувалися в "Таскомбанке" під 27% річних, зараз — в "Укргазбанку" під 7% у валюті, але це під "зелений" тариф тільки дають, де є валютна виручка.

У мене враження, що кредитування в "Укргазбанку" проектів "зелених" тарифів, власне за перші 5 років з'їдає цей тариф. Правильне враження?

Швед: Близько до цього, але для моделі це нормально. Більшість грошей йде на виплату, термін кредиту невеликий, процентна ставка неєвропейська. Але це набагато краще, ніж було.

Ви плануєте продавати котельні?

Швед: Постійно оптимізується структура: продати далекі, купити близькі, будувати великі. Це загальне рух на укрупнення, мені здається, характерне для будь-яких компаній.

Ми зробили кілька проектів під зелений "тариф": малу гідроелектростанцію, полігон "звалищного газу" (дегазацію і вироблення електроенергії) в Рівному. Рівень наших планів — чотири ТЕЦ загальною потужністю 40 МВт в Житомирській, Запорізькій, Київській і Одеській областях. У нас немає суперпотужного ресурсу, тому використовуємо і б/в обладнання — 10-річні ТЕЦ з Німеччини. Там закінчився дуже хороший зелений тариф і набагато дорожче тріска. А Україна — країна з величезним потенціалом біомаси, що майже не використовується.

Якщо в Україні багато біомаси, чому Ви вирішили вирощувати власний ресурс — енергетичну вербу?

Швед: Половина вартості сировини — це дорога. Для тріски, будь біомаси транспортне плече — 50 км, максимум — до 100 км. Доставка цих вантажів дуже дорога, вони легкі, але об'ємні.

Надєїн: Треба так — тут побудував, там висадив. Якщо ми говоримо, що замістили газ, то ці посадки щорічно відновлювана "газова свердловина".

Швед: Друге — у соломи багато хлору і низька температура плавлення золи. Є компанії, у яких котли підходять для соломи, але в Україні ринок соломи абсолютно не розвинений: треба інвестувати не просто котел, а на всю інфраструктуру.

Надєїн: Верби з 300 га вистачить забезпечити безкоштовним паливом невелике село, дві школи і невеликий фельдшерсько-амбулаторний пункт. Ми побачили землю дешеву, споживача, перспективу, але термін реалізації проекту по вербі дуже великий — мінімум три роки. Першу промислову плантацію зберемо до 2018 року.

У нас є вже саджанці: в сезон можемо на бік висадити близько 300 га. В Славутичі (де група запустила ТЕЦ на біопаливі — ред.) на весну плануємо зробити першу посадку, щоб потім через 3 роки зібрати врожай. І збирати безкоштовно кожен рік-два на протязі 30 років.

Як ви вибрали регіони, в яких будете будувати ТЕЦ?

Швед: Для ТЕЦ є ряд факторів. Перше і найважливіше — сировина. Вибираємо пріоритетні регіони по сировині і виділяємо зони, де хочемо розміститися. У цих зонах шукаємо дешеві точки підключення (до енергомереж — ред.). Ідеально, якщо це старі промислові майданчики, у них є інфраструктура, зв'язок, дороги.

Є резон у Фонду держмайна місцевого запитати де, яка майданчик продається?

Швед: Різні регіони по-різному: в одному начальник сказав — "не можу, у мене велосипеда немає", в іншому — бігає прямо швидко-швидко.

Надєїн: Все одно, самі процедури по фонду держмайна — занадто довгі.

Ваші плани на майбутнє?

Надєїн: Горизонтально інтегруватися в альтернативну енергетику: побудувати 40 МВт "зелених" биоТЭЦ, добудувати сонячні станції, добудувати вітряні. Закінчити проекти за "зеленим" тарифом, на 2020 рік будувати біоетанольний завод і заправляти машини альтернативний етанолом, як в Європі

В цілому ви готові конкурувати з бензинами?

Надєїн: Зараз в парламенті закон, який повинен нав'язати етанол, як в Європі — обов'язкове утримання до 7% (Директива Ради 2003/30/ЄС дозволяє утримання до 10% биоэтилена в автомобільному паливі — ред.). Поки це проект з розряду інноваційних та ідеалістичних, але через 3-7 років етанол зможе захопити велику частину ринку.

Ще є дуже хороші закони в парламенті по сміттю (законопроект про спалювання сміття для генерації електроенергії та продажу за "зеленим" тарифом — ред.), але всі шумлять, що це страшно вдарить по кишені.

Розумієте, мільйони тонн сміття — потенціал для економіки. Продовжіть на п'ять років "зелений" тариф" або дайте його "сміття" — ці гроші прийдуть інвестиції, замінять застарілі потужності і країна виграє.

Швед: Невеликі ТЕЦ — це децентралізація мережі. Якщо у вас є великий споживач і велика ТЕС — все нормально. Але для маленьких розосереджених споживачів набагато краще, коли є дрібні виробники поруч.

Розмовляла Вікторія Ільченко

Категория: Экономика