Перші $200 в своєму житті заробив на програмуванні — Макс Нефьодов

Дмитро Лопушанський (15 років, Львів) — студент організації GoITeens Lviv, вивчає FrontEnd Development, розробник стартап ідеї додатку Under Control.

Ви стали заступником міністра економіки України в 30 років. У вас є особистий секрет успіху?

Я не думаю, що існує особливий секрет успіху. Я не впевнений навіть, що бути заступником міністра — це дуже велике досягнення в нашій країні. Скоріше навпаки — моє життя до цього часу було набагато приємнішим і комфортнішим. Але якщо казати про ті, як досягати результату, то просто треба багато працювати і чимось жертвувати.

Ви з дитинства знали, ким хочете стати?

Я не дуже ретельно обирав напрямок діяльності, скоріше вплинула специфіка нашої освіти — вона занадто широка і генералізована. Усі считают, що треба бути або економістами, або юристами. Я закінчив школу в 15 років і не дуже розумів, що робити далі. Юристів у нас у сім'ї ніколи не було, та й у мене немає до цього схильності, тому я вступав на економічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. На мій погляд, цей віш — оптимальний варіант для отримання освіти в Україні.

Ви навчалися в школі не з першого, а з третього класу. Складно бути наймолодшим у колективі?

У цій ситуації є і переваги, і недоліки. Альо в будь-якому разі — це цікавий досвід. З точки зору навчання, проблем не було. А от у спілкуванні їх було багато. До сьомого класу мене випробовували на стійкість майже всі однокласники, у старшій школі я вже міг дати відсіч. Альо з поведінкою в школі завжди було не дуже, і батькам на шкільних зборах багато чого доводилося вислуховувати.

Як цей специфічний досвід відобразився на мені, аналізувати ніколи не намагався. Він був і значити, це для мене було потрібно.

З'єднання були колись думки зверни іншу спеціальність?

Так, я завжди мріяв бути програмістом. Перші $200 у своєму житті заробив саме на програмуванні — я писав інтернет-магазини на РНР. Але потім зрозумів, що цим потрібно займатися серйозно або не займатися взагалі. Тому знайшов іншу роботу і залишив програмування, як хобі.

Вас назвали найкращим блогером в Україні. Які соцмережі ви вважаєте перспективними, скільки часу на них витрачаєте?

Основна соцмережа у світі сьогодні, на мій погляд, це Facebook. Twitter мені не подобається. Загалом я не багато часу проводжу в мережі, мабуть, годину в день, не більше.

Як взагалі проводите вільний час?

У мене його зовсім небагато. Повертаюся додому з роботи десь о 10-11 ночі. Вечеря, декілька сторінок книжки і спати. На вихідних займаюся господарськими справами та спілкуюся з друзями. Мій спосіб життя не відрізняється від багатьох інших. Є у мене три захоплення, на які я завжди знаходжу час та отримую задоволення: комікси, настільні рольові ігри та влаштування вечірок для друзів.

На спорт виділяєте годину?

Десь 2-3 рази на тиждень я займаюся у спортзалі, інколи бігаю зранку.

Поговоримо про систему ProZorro. Ви вважаєте її своїм великим успіхом?

Це не мій успіх, а успіх команди. Я просто менеджер, який керує сотню людей. Якщо оцінювати результати, то вони перебільшили мої очікування. І, звичайно, приємно, що ми будуємо продукт, який є інноваційним у світі, де Україна не копіює досвід інших, а навпаки у нас його копіюють. Це реально змінює життя людей на краще.

Як ви оббирали людей в команду?

За звичайними комерційними принципами. У нас немає можливостей платити ринкову зарплатню, тому ми розраховуємо на роботу волонтерів, людей, які готові працювати на суттєво гірших умовах, ніж у приватному секторі. Набираємо їх банально через оголошення в Facebook, на сайті. Нічого унікального.

Як система ProZorro змінила ситуацію в українських тендерних відносинах?

Для нас було важливо змінити правила гри, запропонувати нові інструменти, які полегшать життя учасникам торгів і закупівельникам, дадуть більше можливостей для моніторингу та аналізу інформації. У цих питаннях ми досягли позитивних результатів. Опитування показують зростання довіра бізнесу до торгів, у торги надходять закордонні фірми, які раніше ніколи не цікавилися закупівлями, бо вважали, що без хабара неможливо виграти. Зменшується кількість порушень, ми продовжуємо розробляти інноваційні рішення боротьби з ними. З цієї точки зору ситуація суттєво змінилася.

Зрозуміло, що систему можна побудувати значно швидше, ніж змінюються люди, тому ця частина, звичайно, відстає. У нас немає змоги комп'ютерною програмою за 1-2 роки змінити хабарника чи ледаря і перетворити його на чесну працьовиту людину. Альо це такий поступовий тиск, яким намагаємося підтягувати всіх до того рівня, який ми плануємо.

У вас є ще якісь ідеї, які ви плануєте реалізувати в системі ProZorro?

ProZorro — це не програма на кшталт офісного пакету, який розгорнули, і він працює. У нас у розробці весь час знаходиться багато всього, додаються якісь функції, ми займаємося інтеграцією з реєстрами. Нещодавно ми представили систему "Ризик-менеджменту", яка буде працювати до кінця року в пілотному режимі. Ми намагаємося зробити так, щоб весь процес ставши безпаперовим: від планування закупівлі до підписання договору.

Удосконалюємо моніторингові засоби для всіх учасників торгів. Роботи багато. У наступні кілька місяців втілюємо тендери на енергосервісні контракти. Це контракти, у яких інвестор може вкласти фінанси в утеплення будинку і розділяти з платниками податків, з державою економію від цієї енергоефективності. План розробки повністю розписаний до кінця першого кварталу 2018 року.

Якою ви бачите країну за 20 років?

Я сподіваюся, що Україна буде дуже схожою на інші країни Східної Європи: Польщу, Словаччину, Чехію. Ми зможемо врешті-решт побороти ту велику кількість проблем, яка дісталася нам у спадок. Може здатися, що я кажу про повне копіювання інших країн. Але я переконаний, що Україна — європейська держава. Ми не маємо іншого унікального шляху, нам потрібно ставати частиною Європи, рухатися до цього і в плані організації економіки, і в законодавстві, і у відносинах між людьми. Я абсолютно переконаний, що цей шлях є незворотнім.

Уявіть собі, що у вас є три місяці вільного часу і жодних фінансових обмежень. Чим би ви зайнялися?

Важко сказати. Я б скоріше подорожував і відпочивав, бо я досить давно не був у відпустці і вже відчуваю втому.

Якщо говорити про роботу, то в Україні є величезна кількість сфер з можливостями для доволі радикальних, швидких і ефективних змін. Їх набагато більше, ніж людей, які готові ці зміни реалізовувати. Медицина, освіта, армія, соціальна сфера — все це можна змінити за рахунок сучасних технологій і менеджерських практики, суттєво підвищивши ефективність всіх процесів. При наявності часу, грошей і зусиль будь-яка із цих сфер може стати досить цікавою та перспективною.

Ви чогось боїтеся в житті?

Це складні питання, мабуть, розчарувати самого себе. Хочеться аби не було соромно за те, чим займаєшся. Мені потрібно бути переконаним у тому, що я зробив все, що було в моїх силах для досягнення результату.

На яке питання вам хочеться відповісти, але яке вам ніколи не задають?

Мене питають про різні речі, інколи дуже дивні. Питання, якого я завжди чекаю: "Що можна зробити для того, аби пришвидшити зміни, реформи?" Я відповім.

Головне, чого нам сьогодні не вистачає людей. Існує величезна нестача професіоналів, які можуть реалізовувати завдання, чесно і віддано працювати, бути креативними. У багатьох випадках немає значення мотивація та організація управління. Якщо людина не бажає діяти, ніяка мотивація її не підштовхне. Ми повинні зрозуміти, що в нас немає держави, яка відокремлена від народу, яка звалилася з Марса і сама має робити щось для нас. Держава — це ми, і якщо ми хочемо аби зміни були швидшими, потрібно працювати. Я всіх запрошую приєднуватися до цього процесу. Він важкий, але цікавий.

Інтерв'ю проведено в рамках проекту "Завтра_2037", де талановиті діти України діляться своїми неймовірними винаходами та досягненнями. 7 жовтня в Києві відбулася подія, на якій був зібраний концентрат інсайтів для маркетологів, HR-професіоналів, прогресивних викладачів, батьків і всіх, хто активно замислюється про завтра. І все це — від футурологів, візіонерів майбутнього — сьогоднішніх підлітків.

( подробнее )

Українські бізнесмени в Малайзії успішні в сфері інформаційних та інженерних технологій — посол Малайзії

У минулому році в Малайзії їздила торговельно-економічна місія Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Які результати цього візиту?

В процесі переговорів сторони підписали кілька договорів, а також обговорили питання співробітництва в п'яти сферах. Зараз ми продовжуємо переговори про кооперацію в цих областях.

Наприклад, нам уже вдалося досягти певних результатів з питання візового режиму для громадян Малайзії. Раніше малазійці повинні були оформляти візи в дипломатичному представництві України в Малайзії, а зараз їх можна отримати по приїзду в країну — в аеропорту. Що стосується українців, то вони можуть перебувати на території Малайзії з туристичною метою 30 днів без оформлення візи.

Наскільки візовий режим впливає на інтерес малазійського бізнесу до України?

Звичайно, частково це має значення. Але найголовнішим для наших підприємців є питання, чи зможуть вони отримати очікуваний повернення інвестицій від своїх бізнес-ініціатив в Україні як в довгостроковій, так і в короткостроковій перспективі.

Ви сказали, що переговори з українською делегацією у Малайзії були зосереджені на п'яти основних блоках. Розкажіть детальніше.

Мова йшла, як я вже згадував, про спрощення візового режиму для наших громадян, про співробітництво у сферах розвитку інфраструктури, оборони та освіти. Також були укладені договори про надання взаємної правової допомоги і видачі злочинців. Крім того, результатом переговорів стало створення Об'єднаної українсько-малайзійської торгової комісії.

Одним із прикладів співпраці у сфері розвитку інфраструктури є управління та обслуговування аеропорту "Бориспіль".

Що стосується співробітництва в оборонній галузі, то в ході візиту президента Петра Порошенка в Малайзії в 2016 році, були проведені переговори з приводу можливої кооперації в області військової техніки між Міністерством оборони Малайзії та державною компанією "Укроборонпром".

Якщо говорити про конкретну статистику, то домовленості про співпрацю в рамках вищезазначених галузей все ще знаходяться на етапі переговорів. Зі свого боку, посольство активно ділиться інформацією з малайзійськими підприємцями щодо можливих варіантів, де б вони могли запропонувати свої експертні знання з користю для України. Наприклад, малазійські експерти готові поділитися своїм досвідом в рамках можливих проектів з будівництва залізниць і портів. Виходячи з заяви прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана, в 2018 році держава збирається інвестувати близько 40 млрд грн на розвиток місцевої дорожньої інфраструктури. Ми передали цю інформацію малазійському бізнесу.

А які галузі економіки України найбільш цікаві малазійцям для інвестування?

Наше посольство отримувало ряд запитів від приватних малайзійських компаній з приводу співпраці з Україною в сфері торгівлі продуктами харчування (зокрема, зерном і квасолею), а також нафтою і газом.

Але наше дипломатичне представництво є лише мостом між малайзійськими та українськими бізнесменами, надаючи консультації і сприяючи проведенню переговорів. Ми не відстежуємо долю будь-яких контрактів підписаних приватними компаніями, а фіксуємо їх прогрес вже у формі узагальнених результатів статистики.

Можна говорити про присутність малазійського бізнесу в Україні?

На жаль, на сьогоднішній момент великий малайзійський бізнес не зареєстрований в Україні.

Крім "інформаційного голоду", на ваш погляд, у чому ще причина пасивності інтересу малазійських ділових кіл до нашої країни?

Як я вже підкреслював, основна роль посольства полягає в тому, щоб сприяти виникненню і заохочувати інтерес наших підприємців до України. Ми можемо лише надати їм інформацію про різні можливості ведення бізнесу тут, а вони вирішують самі. Але для того, щоб виник інтерес, малазійці повинні чітко розуміти потенціал країни та можливі ризики для їх бізнесу. З моєї точки зору, ці два питання є для них пріоритетними. Тому, я думаю, наші підприємці не дуже активні на ринку України.

А може, проблема ще і в десятках тисяч кілометрів, що розділяють наші держави?

Велика відстань між нашими країнами не є суттєвим критерієм для підприємців. Насправді, малайзійський бізнес представлений в східно-європейських та сусідніх країнах. Рано чи пізно, я впевнений, його масштаби досягнутий повною мірою і українського ринку.

Тобто, малазійців, як і левову частку іноземного бізнесу, відлякує нестабільна ситуація в Україні?

Я поки не можу ґрунтуватися на простому припущенні. Малазійським бізнесменам необхідно краще вивчити тутешню ділове середовище. Важливо те, що українська економіка стрімко розвивалася протягом останніх трьох років, і процес реформ рухається в позитивному напрямку.

Працюють українські підприємці в Малайзії або положення таке ж жалюгідне?

Кілька українських підприємців ведуть свою діяльність в Малайзії, але це переважно малий і середній бізнес. Зокрема, українські бізнесмени в Малайзії успішні в сфері інформаційних та інженерних технологій.

На початку нашої бесіди ви акцентували, що малайзійської стороні для інвестування в Україну цікава аграрна і нафтогазова сфери. Чому саме ці галузі?

Малайзія зацікавлена у співпраці в аграрній сфері, так як ваша країна відома у всьому світі як житниця. До того ж, в малайзійської економіці домінують переважно нехарчові галузі (виробництво пальмової олії, гуми). Тому, ми потребуємо в постачанні саме харчової лінійки товарів. Якщо говорити про нафтогазової галузі, то нам відомо, що Україна збирається її реформувати, а Малайзія може запропонувати в даному питанні свої експертні знання, а також відповідний досвід.

Взагалі, раніше Малайзія експортувала в Україну багато пальмової олії, а Україна постачала металопродукцію і вугілля. Зараз Україна переорієнтувала свої процеси іноземного експорту-імпорту, тому тепер ми даємо в Україну гуми, запчастин, різного роду технічного обладнання і морських продуктів. А Україна завозить до нас кисломолочну продукцію, сири, масло...), а також зерно. Що стосується закупівлі української металопродукції, то після подій Майдану, на жаль, ми закуповуємо менше цієї продукції.

Які обсяги закупленої української продукції в 2016 році?

Як і раніше, більша частина імпорту складається з сільськогосподарської продукції: тваринні і рослинні жири, а також масла ($93,88 млн за даними за 2016 рік), крупи ($12,69 млн), овочі ($4,76 млн), молочна продукція, яйця та мед ($3,87 млн). Разом все це складає більше 80% нашого імпорту з України.

Кілька років тому з Малайзії в Україну поставлялася меблі. Збереглися ця співпраця?

Сьогодні в Україні дійсно можна зустріти малазийскую меблеву продукцію. Але я не думаю, що вона займає істотну частку українського меблевого ринку. Раніше Малайзія була одним з основних експортерів меблевої продукції в світі. Але сьогодні наша меблева промисловість не така активна.

Чому?

Наша країна виготовляє менше меблів у зв'язку з високою вартістю виробництва. Раніше малазійські меблеві майстри робили багато стільниць з каучукового дерева, але на сьогоднішній день природні ресурси каучуку дещо збідніли. Хоча, свого часу, Малайзія входила в трійку передових країн по виробництву меблів.

На закінчення бесіди, не можу не запитати про позиції вашої держави з приводу збитого в липні 2014 року на Донбасі "Boeing-777" авіакомпанії Malaysia Airlines.

Наша позиція збігається з думкою Міжнародної слідчої групи. Як відомо, 20 вересня 2017 року Міжнародна слідча група просунулася у розслідуванні справи про катастрофу пасажирського Boeing-777 MH17, коли міністри закордонних справ п'яти країн, що беруть участь у розслідуванні, підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо політичної підтримки кримінального переслідування осіб, винних у катастрофі рейсу MH17 17 липня 2014 року.

Можливо, є деталі, на які малазійські влади хотіли б звернути особливу увагу?

Згідно з висновками Міжнародної слідчої групи, Boeing-777 MH17 був збитий з допомогою зенітного ракетного комплексу "Бук", з окупованих українських територій. Виходячи з цього, буде вестися подальше розслідування і суд.

( подробнее )

В Японії відкриється 11 криптовалютных бірж

Японський фінансовий регулятор дав дозвіл на роботу 11 компаніям в якості операторів криптовалютных бірж. Про це повідомляє агентство Reuters.

Таким чином, Японія просувається по шляху легалізації криптовалют після того, як у квітні поточного року визнала биткоин офіційним платіжним засобом. Як відзначає агентство, в цьому країна відрізняється від своїх сусідів, які останнім часом критикують кріптовалюти і механізми, пов'язані з їх залученням в якості інвестицій.

В Японії прогнозують, що країна стане найбільшим центром обороту биткоинов до кінця цього року. Особливо після того, як Китай почав втрачати свої позиції у цій сфері після гонінь на криптовалюту. На відміну від сусідів, японці не планує забороняти ICO. Влада країни очікує, що найближчим часом кількість бірж кріптовалюти зросте і досягне 17.

За прогнозами, до 2020 року в Японії повинна з'явитися власна криптовалюта — J-Coin.

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що в Канаді з'явиться перший інвестфонд в биткоинах.

( подробнее )

Наглядова рада Укрсоцбанку звільнив голову правління

Наглядова рада Укрсоцбанку припинив повноваження голови фінустанови Тамари Савощенко у зв'язку із закінченням дії трудового контракту, передає FinClub з посиланням на інформацію в системі розкриття інформації Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Тамара Савощенко обіймала посаду голови правління Укрсоцбанку з 6 серпня 2015 року. Часткою в статутному капіталі банку не володіє.

З 2 листопада виконуючим обов'язки голови правління Укрсоцбанку призначено член правління Ростислав Матяш. Затверджено склад правління банку з чотирьох осіб. Антимонопольний комітет дозволив власникові Альфа-Банку ABH Holdings S. A. купити Укрсоцбанк. Власниками ABH Holdings SA є Михайло Фрідман — 36,47% і Герман Хан — 23,27%. Фрідман народився у Львові, хан — в Києві. Обидва є громадянами Ізраїлю, живуть у Лондоні. Інші власники: Олексій Кузмичев — 18,12%, Петро Авен -13,76%, Андрій Косогов — 4,08%, є громадянами РФ, живуть в Москві. А також частку в 4,3% має The Mark Foundation for Cancer Research, інформує epravda.com.ua.

( подробнее )

Судова реформа. Як свідки можуть вплинути на розгляд господарських справ

У процесі розгляду судами господарських справ нерідко трапляються випадки, коли дійсна обставини спору не підтверджуються письмовими й речовими доказами. Виконуючи договір, сторони не завжди скрупульозно складають первинні документи до нього. Це пояснюється довірчими стосунками між партнерами, які не усвідомлюють, що потім у разі спору буде важко доводити свою правоту.

У поважному Господарському процесуальному кодексі України інститут свідків відсутній. Господарські суди встановлюють фактичні обставини справи та ухвалюють рішення на підставі наданих сторонами письмових і речових доказів, а також пояснень учасників судового процесу.

Введення Законом України №6232 інституту свідків у господарський процес теоретично матиме позитивний вплив, оскільки дасть змогу суду встановлювати наявність або відсутність обставин (фактів), які неможливо встановити в інший спосіб, а сторонам — полегшить процес доказування. З іншого боку, цілком можливі зловживання процесуальними правами свідками та/або учасниками судового процесу, затягування розгляду справ, надання свідками недостовірної інформації та загальна доцільність інституту свідків саме у господарському процесі.

Кодексом України встановлено ряд обмежень до особи свідка та його показань

На наш погляд, автори Закону №6232 зменшили можливість цих зловживань, забезпечивши ефективну та непроблемну доля свідків у господарському процесі, що пояснюється наступним.

По-перше, новим Господарським процесуальним кодексом України встановлено ряд обмежень до особи свідка та його показань.

Так, не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб (ч. 1 ст. 88). Також на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються у відповідних документах (ч. 2 ст. 88).

Вказані обмеження допоможуть уникнути протиріч при оцінці судом різніх засобів доказування у справі та кореспондуються з належністю доказів.

По-друге, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка (ч. 1 ст. 89). Якщо обставини в його заяві суперечать іншим доказам або викликають сумнів, то свідок викликається в суд для допиту (ч. 1 ст. 90). А у разі якщо свідок без поважних причин не з'єднання явився на судове засідання або не взявши участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання.

Крім того, підпис свідка на його заяві посвідчується нотаріусом, а також у заяві зазначається підтвердження свідка про обізнаність зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'єднання явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень (ч. 2, 3 ст. 89).

Показання свідків у господарському процесі за формою близькі до аффідевітів (affidavit) у арбітражному процесі.

Отже безпосередня участь свідка у судовому засіданні необов'язковий обов'язкова. Викладені письмово показання свідка повинні містити вичерпну та конкретну інформацію про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Відтак показання свідків у господарському процесі за формою близькі до аффідевітів (affidavit) у арбітражному процесі, з огляду на що надання показань свідків не має призводити до затягування розгляду справ.

І по-третє, позитивний вплив інституту свідків на господарський процес вбачається у введенні додаткового засобу доказування, на рівні з письмовими, речовими, електронними доказами та висновками експертів. Це розширити можливості суду для встановлення обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як висновок, з теоретичної точки зору, законодавець цілком обґрунтовано та збалансовано врегулював інститут свідків у новому Господарському процесуальному кодексі України. З одного боці, вводитися новий для господарського процесу засіб доказування, що має сприяти об єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи. З іншого — встановлюються обмеження для особи свідка та його показань, які мають забезпечити оперативність розгляду господарських справ та унеможливити зловживання учасниками судового процесу своїми правами.

Однак необхідно констатувати, що переваги та проблеми функціонування нового інституту в господарському процесі будуть виявлені лише на практиці.

( подробнее )

НБУ буде кожен місяць публікувати звітність по банкам

Національний банк України з вересня почне щомісячну публікацію інформації про показники діяльності банків. Вона буде розміщуватись у розділі "Статистика" на сайті НБУ, повідомляє прес-служба регулятора.

Інформація буде надаватися кожному банку. Вона буде містити: оборотно-сальдовий баланс; структуру кредитів, наданих фізичним особам та суб'єктам господарювання, за класами; розподіл кредитів суб'єктам господарювання за видами економічної діяльності (щорічно).

У НБУ вважають, що відкрита звітність банків дозволить клієнтам та інвесторам більш повно оцінювати фінансовий стан фінансових установ, приймати зважені рішення про співпрацю з ними, зокрема про розміщення депозитів.

Розкриття інформації також забезпечить більшу прозорість діяльності окремих банків і банківського сектору у цілому, наголошується в повідомленні НБУ.

Додатково Нацбанк планує з початку 2018 року публікувати звіти про структурі регулятивного капіталу банків.

Публікація інформації передбачена постановою правління НБУ №85 від 31 серпня 2017 року.

( подробнее )

Освіта — наша зброя у війні з Росією — настоятель Бостонскої греко-католицької церкви отець Ярослав Налисник

Отець Ярослав Налисник народився 4 серпня 1962 року в с. Станьків Стрийського району Львівської області України. 30 квітня 1990 року отець Ярослав був таємно призначений єпископом Софроном (Дмитерком) у підпіллі Української Греко-Католицької Церкви у Львові. До статусу священика отець Ярослав вивчав медицину у Львівському медичному інституті. Також навчався у Військово-медичній академії та служив як військовий лікар (токсиколог/епідеміолог інфекційних хвороб у військовому відділенні м. Яворів Львівської області).

Після короткого періоду служіння пастором у с. Прилбичі (Яворівського району Львівської області, місце народження митрополита Андрея Шептицького), а пізніше в м. Золочів (де він збудував нову церкву), отець Ярослав був відправлений інкогніто до колишньої Югославії, щоб служити духовним керівником для студентів-семінаристів з України в Джаковській духовній школі Загребського університету. Війна між Хорватією та Сербією змусила всю школу разом з отцем Ярославом шукати прихистку в м. Маттерсбург (Австрія).

Через цю політичну нестабільність отець Ярослав був відправлений своїм єпископом до Сполучених Штатів, щоб закінчити богословську підготовку. Після прибуття в США у 1992 році отець Ярослав служив адміністратором Української Католицької Церкви Св. Марії у м. Віллімантік, штат Конектикут, а також здобував ступінь магістра в Апостольському коледжі та семінарії в м. Кромвель.

15 липня 1994 року отець Ярослав був призначений адміністратором, а пізніше пастором парафії Христа, а потім деканом у м. Бостон для українських католиків. Окрім свого парафіяльного служіння, отець Ярослав працював лікарняним капеланом неповний робочий день, а також в комітеті з етики Інституту раку Дана-Фарбер в Бостоні.

У 2010 році отець Ярослав закінчив докторантуру з відзнакою, захистив дисертацію на тему "Від розбитості до цілісності: Посібник з інтеграції духовних практик і тілесного зцілення, Конгрегаційні ресурси міністерства охорони здоров'я" в Духовній школі Бостонського Богословського інституту.

Отче Ярославі, як давно ви приїхали до США і чому ви це нікого?

Дякую за таке запитання. Як раз можу думкою перенестися 25 років тому, коли я приїхав до Америки 15 липня тисяча п'ятсот дев'ять двідисять іншого року...

Перепрошую, якого року?

Двідисять іншого.

Дев'яносто іншого?

Бачте, ви мене поправляєте, а я вас поправляю. Бо згідно зі старим українським правописом, ми говоримо двідисять, не дев'яносто... Отже, я приїхав на запрошення Владики Василя Лостмана, єпископа ординарії Станфордської Єпархії, штат Конектикут. Перед цим я два роки навчався в Югославії, проте через війну мусів переїхати на запрошення владики сюди (в США).

Чому? Бо Владика зголосився прийняти не тільки мене як священика, але й мою дружину з двома діточками. Тут Католицька церква Східного обряду і в Римо-Католицькому світі священики дотримуються целібату, не одружуються. Це було трошки обтяжливо, прийняти кандидата на навчання, а потім ще й дружину з дітьми. Проте тут був шлюб священиків. Були парафії без священиків, було дуже важко. Тому мене прийняли з умовою, що я буду слугувати парафії і навчатися на студіях, додатковій магістерській програмі. За два роки я успішно закінчив навчання і отримав місце вже тут у Бостоні, у 1994 році.

Як ви ставитеся до рівня духовності українців зараз? Чи щось змінилося за останні 25 років?

Мені важко давати оцінки українцям в Україні. І якщо говоримо про духовність — це дуже інтимна, приватна права. Це цінності....

То цінності змінилися?

Не думаю, що цінності змінилися. Цінності людські є універсальними для всіх часів і народів.

Друга справа, чи ми ті цінності оберігаємо, чи ми готові на жертву аби ті цінності оберігати. Правда? Десь ви отримали їх від родини, чи громади, чи школи, де ваші цінності сформувалися, і ви готові до жертви аби дотримуватися тих принципів.

Дитина народжується як чистий аркуш паперу. І ми тримаємо дитину за ручку перші 6-7 років і пишемо перший розділ. А далі — вона напиши сама свою книгу. Альо перший розділ — фундаментальний — це цінності, світогляд, віра...

Непроста це справа — виховати людину з цінностями.

Це спільна справа — родини, школи і церкви. Я згідний з виразом Хіларі Клінтон: "Треба ціле село, щоб виховати дитину". Я виріс у селі, і знаю, як село виховує. Всі за вами дивляться.

Нещодавно було гучне відкриття в сфері медицини, а саме — епігенетики. Коли нас навчали в школі генетичному детермінізму, то казали: що ми успадкували від батьків у генах — то ми і маємо, добро чи зло. Альо це є міф!

Генетичне успадкування — це міф?

То є добра новина — це міф! Виявляється, що тільки до 5% деяких захворювань мають коріння в спадковості, а все інше в людині та її характері — формується зовнішнім середовищем.

10 років тому в педагогічному університеті мене вчили зовсім іншому...

Родина, спільнота, середовище — єдине, що впливає на формування особистості. Це революція не тільки в медицині, це революція у світогляді. Ми можемо змінити життя. Ми не стаємо жертвою спадковості, ми стаємо господарями своєї долі.

Ви питали, як можна сформувати гарну громаду? Люди самі в собі мають різні потенції. Як ви створюєте середовище любові, правди, справедливості, милосердя, солідарності — вони вчаться, і тоді вони перебирають ті цінності, радіють ним, і стає вже соромно інколи поводитися неадекватно.

Генетичне успадкування — це міф.

Ваша громада та церква дійсно заслуговують особливої уваги. Це не просто чудові люди, але й прекрасні будівлі на досить великій території з дитячими майданчиками та зонами для барбекю, великим приходом близько 1 000 осіб, так?

Так, десь 240 родін. Сьогодні на проповіді я сказавши, що є парафіяни, і є прихожани.

Парафіяни записуються до парафії, стають активними членами громади, збирають пожертвування для церкви, беруть відповідальність на свої ремена.

А є прихожани — люди, які приходять дуже радо в церкву, вони послухають і відійдуть. Хтось має все це за них зробити: побудувати церкву, почистити дороги, покосити траву, зварити каву. Прихожани мають з часом ставати парафіянами, і створювати ті життя, яке ми хочемо, яке заслуговуємо.

Тобто вся ця нерухомість ваша власність?

Так, власність нашої громади.

І вам знадобилося 25 років, щоб усе це збудувати?

Не збудувати буквально, але побудувати таке життя.

Податки в державу ви сплачуєте?

Ні, краса в тому, що релігійна громада звільнена від податку. Інакше б ми не дали раду. За таку велику посілість — то сотні тисяч податку.

Тобто церква живе виключно з пожертвувань?

Так, з того, що парафіяни дадуть до "недільного кошика".

Чи в Україні значення церкви таке саме?

Я за походженням із західної України. У нас не було держави, але у нас завжди була церква. Церква була такою гаванню, де ми могли залишатися українцями, де ми зберегли свої обряди, звичаї, історію, нашу ментальність, нашу самобутність. Церква була осередком. І тут у США церква стає осередком не тільки духовного життя, альо національно-культурного життя.

Я отримала вашу розсилку до громади, де ви звертаєтеся до Уряду США, щоб виправити факти з історії України в шкільних підручниках, саме про голодомор...

Так, вже було три сенатські слухання з цього питання.

Тобто ви, як представник української громади, ефективно лобіюєте зі зміни?

Я особисто тричі виступав перед сенаторами і доводив, просив, переконував фактами — як важливо включити тему голодоморів, і нашого українського голодомору окремо, у шкільну програму США.

Про що я казав: перше, маємо обов'язок пам " ятати ті жертви. Їх не повернути, але хоча б пам " ятати про їх страждання, ми маємо обов'язково. Цю трагічну сторінку історії людства треба пояснити, особливо для молоді, що такі речі ставалися, і вони можуть статися, бо, на жаль, у кожній людині є потенції робити добро або зло. За нами залишається вибір.

І друга: ми маємо навчити дітей співчуттю. Щоб не ділили на кращих і гірших. І щоб несли особисту відповідальність за свої дії, а не перекладали відповідальність на "фюрера".

Відповідальності більшість людей уникають, це тягар.

Так. Але що найважливіше — навчити дітей милосердю. І це сенаторів зачепило. Це важливе питання для американців — повага до життя, свого чи іншого.

Отче, нещодавно весь світ був у скорботі через втрату одної з наймудріших людей планети Любомира Гузара. Яка ваша особиста думка про його наступника, митрополита Київського, предстоятеля Української греко-католицької церкви Святослава Шевчука? Чи вдається йому об єднати християнську громаду країни і бути моральним авторитетом для багатьох вірян?

Я мав ласку особисто знаті Любомира Гузара, він бував у нас, збирав кошти на побудову Патріаршого Собору Христового Воскресіння в Києві, і ми служили Службу Божу. Коротко, на мою думку, як така людина, Патріарх Любомир ставши моральним авторитетом не тільки для української греко-католицької церкви, а для всього українського суспільства на теренах України після Радянського Союзу. Він проповідував Євангельські правди: любов, правда, справедливість, милосердя, і він це свідчив своїм особистим життям. Бо що буває стається, проповідники дуже красиво проповідують, але ця проповідь не відповідає реальному життю чи поведінці людини. Ще цікаво — він відрікся від влади при житті, хоча мав величезний вплив. Чому? Щоб показати можновладцям України не триматися за владу. Влада є для того, щоб служити громаді, народу.

Шевчук так зможе?

Я думаю він вже є того рівня особою. Він має колосальні потенції, він блискучий інтелектуал, глибоко духовна особа. Він ще молодий. Гадаю його можна прирівняти до Митрополита Шептицького, який був наймолодшим з єпархів і прослуживши 40 років. У нього є візія розвитку Христової Церкви, прикладів нормального церковного життя. І в середині церкви, і в суспільстві. Як Український католицький університет....

Європа та США вже давно відчули наступ ісламу в різних формах його існування: від толерантної віри до фундаментальної агресії. Чи відчуває католицька церква загрозу у поширенні ісламу?

Я не думаю, що будь-яка релігія, включаючи іслам, може бути загрозою для людини віруючої. Іслам відноситься до моністичних релігій. Якщо брати з богословського підходу — ми віримо майже в одного Бога. Якщо взяти старий завіт, це фундамент для юдейської віри, християн і мусульман. Я не бачу ніякої загрози.

Друга справа, що там перев'язується політика з релігією, і фанатизм, радикалізм — це інше. У всіх релігіях є радикали, які спотворюють суть тої чи іншої релігії.

Очевидно, що тут у США багато переселенців з Сирії.

Так, це катастрофа. Стільки людей загинуло, багато змушені залишити свій край. Але зауважте, мусульмани не йдуть у напрямку Саудівської Аравії, Еміратів, де життя процвітає, і та сама віра, ті самі цінності. Чомусь вони повертають дорогу до Європи. І хтось їх туди веде до Європи. Правда? Дві речі: це політика, і без Москви, я гадаю, тут не обійшлося, абі тільки потрясти Европу/США трохи.

По-друге, це розвинена християнська культура і бажання допомогти ближньому. Якщо ти легальний іммігрант, ти матимеш безкоштовні освітні послуги, медичний супровід, помешкання, субсидії.

Тобто загрози нема?

Немає, є лише маніпуляція. Але держава має боронити безпеку, саму людину, її гідність і права. Це її робота.

Я не думаю, що будь-яка релігія, включаючи іслам, може бути загрозою для людини віруючої.

Українці, коли переїжджають жити в Америку, вони змінюються з часом? Чи ні?

Не змінюються. Людина, яка сформована у конкретному середовищі, вже не може змінитися. Інша справа, що вона адаптується до нових умов, прилаштовується. І якщо створені кращі умови, вона може себе краще проявити, мати гідне життя. Середовище в США за 200 років вже сформоване. Українці бачать, як американці з повагою ставляться один до одного, як вони відносяться до законом, і стають законослухняними, чесно сплачують податки, стають більш толерантними. Українці вільно приймають ці цінності і цю відповідальність. Альо, по суті, вони залишаються такими самими.

Українці проявляють свої кращі сторони тут?

Так, вони працьовиті, розумні, ініціативні. Вони приїжджають і вже за 5 років мають і хати, і машини, і прекрасну роботу, а діти йдуть до школи. Тяжко, звичайно, працюють, дуже ощадні, і головний феномен наш — ми гуртуємося навколо церкви. Ну від мі маємо таку маленьку Україну собі тут на горбі [сміється].

На шкода, у мене було багато неприємних моментів в церкві, і багато в кого з моїх друзів. Коли ти заходиш у храм, як звичайна нормальна людина, до тебе обов'язково хтось підійде і буде повчально розказувати, що і де ти не так зробив, не там став, не так поклонився, спідниця не того кольору і взагалі — приходьте іншим разом. Відчуття осуду навкруги тебе переслідує. Чи це так просто в Україні? Чому у нас так люблять засуджувати?

Така проблема в Америці ще залишилася в південних штатах, особливо в ангеликів. Це є формування світогляду, разом з розвитком науки й інтелекту. Це залежить від того, як ми сприймаємо себе як людей. Цей підхід може бути архаїчний, племенний: "ми — вони", "ми кращі — вони гірші". І хтось якщо не входити в рамки "наших норм", він чужинець. А може бути сучасний, прогресивний. Церква має бути універсальною і транслювати поняття, що всі ми є діти Божі. Це залежить від рівня розвитку. Маємо тяжіти до глобалізму. А війни стаються як перешкода цьому шляху. Радикалізм зростає там, де люди обмежені у своєму сприйнятті та розвитку.

Може частково це і є причиною ситуації у нас на сході країни?

Причиною є російська пропаганда. Все це привнесено агресією Кремля. Ясно, що були якісь симпатики до російської мови чи культури у східних регіонах, але люди не пішли б агресією проти своїх же.

Як гадаєте, чому так важко нам здолати цю проблему, і що нам допоможе цю війну зупинити, окрім Бога?

Як казав Любомир: "Молитися так, ніби вже залежить від Бога, і працювати так, ніби все залежить він нас". По-перше, ми не маємо всієї інформації. По-друге, ми не називаємо речі своїми іменами. Ми й надалі називаємо — АТО, а це є тотальна агресія, це — війна. Якщо ми замінимо напівправду на правду, то буде абсолютно інша реакція усього суспільства на цю ситуацію. Це військовий стан, це в три зміни працюють всі заводи-фабрики на перемогу. У нас є позитивні зрушення: безвіз, Угода про Асоціацію, реформи, але ж рана — відкрита.

Правда завжди дуже проста, коротка і гірка, але вона визволить нас у цій війні. Наші парафіяни-українці приїжджають до нас і кажуть: парадоксально,... ( подробнее )

Кожен восьмий обмінник валют працює нелегально — Нацбанк

За дев'ять місяців 2017-го Національний банк провів 770 перевірок пунктів обміну валюти по всій Україні. Про це повідомляє прес-служба НБУ.

В результаті перевірок регулятор виявив 101 нелегальний обмінник. Вони були розташовані в Києві, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Тернопільській, Харківській та Чернівецькій областях.

Інформацію про нелегальних обмінниках НБУ передає в правоохоронні органи. "Найбільш ефективною є співпраця з підрозділами по захисту економіки Нацпополиции в Києві, Київській, Львівській, Івано-Франківській і Тернопільській областях, від яких приходять повідомлення про заходи, які вжито для припинення роботи незаконних пунктів обміну валют", — повідомляють у Нацбанку.

У НБУ відзначають, що на початок жовтня генеральні ліцензії, які дозволяють займатися валютно-обмінними операціями, є у 31 небанківської фінансової установи та національного оператора поштового зв'язку "Укрпошта". В Україні також зареєстровано 3 537 підрозділів небанківських фінустанов.

Нагадаємо, Нацбанк почав регулярні перевірки пунктів обміну валюти з вересня 2016-го. Минулого року регулятор провів 362 перевірки в 14 регіонах країни. На сайті регулятора можна ознайомитися з переліком та адресами незаконних обмінників, а також отримати повну інформацію про легальні.

Крім того, раніше повідомлялося, що на ринок обміну валют планує вийти найбільший приватний оператор експрес-доставок в Україні "Нова Пошта". Компанія планувала випробувати нову послугу у 5 пілотних відділеннях.

( подробнее )

Сергій Тігіпко хоче купити ще один банк

Сергій Тігіпко, який володіє ТАСкомбанком і Universal Bank має намір придбати VS Банк (Львів). Про це повідомляє інформагенція "Українські Новини" з посиланням на Антимонопольний комітет України (АМКУ).

23 серпня Сергій Тігіпко подав заяву в АМКУ про надання йому дозволу на опосередковане придбання частки в статутному капіталі VS Банку.

В даний час його заява перебуває на розгляді.

У Національному банку України (НБУ) підтвердили, що 28 серпня від громадянина України були подані документи на опосередковану купівлю 99,9% акцій VS Банку.

"Зараз всі отримані документи для погодження набуття істотної участі в "ВиЭс Банку" (VS Банк) зареєстровані і перебувають на розгляді. За результатами розгляду громадськість буде поінформовано додатково", — повідомили в НБУ.

Відповідно до законодавства Національний банк розглядає документи протягом 3-х місяців з дня їх отримання.

В даний час 99,9% акцій VS Банку опосередковано належить Ощадбанку Росії.

Станом на 1 липня за розміром активів VS Банк займав 28-е місце (3,6 млрд грн) серед 88 діючих банків.

Сергій Тігіпко є власником фінансово-промислової групи ТАС.

На фінансовому ринку група представлена ТАСкомбанком і страховою групою "ТАС".

У грудні 2016 року Тігіпко завершив угоду з купівлі Universal Bank і страхової компанії Aegon Life Ukraine.

Протягом 2017 року ТАСкомбанк придбав частину активів і пасивів неплатоспроможних Діамантбанку та банку "Новий".

За даними НБУ, на 1 липня за розміром активів ТАСкомбанк займав 19-е місце (10,6 млрд грн) серед 88 діючих банків.

Нагадаємо, що російському "Сбербанку" в Україні також належить ПАТ "Ощадбанк" (Київ).

( подробнее )

Спекуляція або революція: Потрібен бізнесу блокчейн

Мода на блокчейн дійшла навіть до держави: український Мін'юст домовився з українсько-литовським финтехом BItfury про впровадження блокчейн-системи для державної електронної біржі СЕТАХ. Зазвичай консервативний Нацбанк у своїй дорожній карті Cashless Economy намітив випуск власних електронних грошей на базі блокчейна вже на четвертий квартал 2017 року. А Е-Government Агентство України в рамках проекту з тієї ж BItfury (надасть українським блокчейн-систем потужності своїх дата-центрів) готує до переходу на блокчейн всі державні реєстри.

Логіка чиновників зрозуміла: у випадку з реєстрами, блокчейн допоможе захистити інформацію, яка в них від сторонніх втручань — як з боку хакерів, так і у виконанні держреєстраторів. Але наскільки це масштабоване рішення для бізнесу? Кому це потрібно і як скоро блокчейн стане звичайним явищем, в тому числі і в Україні?

Delo.UA зібрало думки блокчейн-експертів з київської конференції Blockchain Intensive, організованої компанією Microsoft. Що дає блокчейн і кому це потрібно

Крім захисту інформації, блокчейн в теорії несе в собі ще одне принципове нововведення — він робить непотрібними послуги посередників, скорочуючи до мінімуму відстань між виробником і споживачем послуг/товарів. Якщо інформація буде захищена, а обмінюватися нею користувачі зможуть безпосередньо без сторонньої допомоги, роль посередників зведеться до обслуговуючого мінімуму. Але в цьому і полягає головна проблема: бізнес поки не готовий до настільки різкої зміни старої моделі, з якою він давно звик працювати.

"Виходить, що блокчейн викидає цілу нішу вже відбувся і прибуткового бізнесу. Споживач дійсно в цьому зацікавлений, але навіть якщо дивитися на ситуацію з точки зору виробника, йому не дуже зручно в один момент відмовитися від налагодженої співпраці зі старими дистриб'юторами. Занадто великі одномоментні витрати", — говорить старший консультант стратегії групи і комунікацій PwC Ukraine Станіслав Шелякін.

За його словами, бізнес (і це стосується не тільки України) поки не знає, як можна масштабувати рішення на блокчейне саме на виробництво. І не бачить в цьому великого сенсу — успішних проектів, коли блокчейн змогли успішно і прибутково інтегрувати в конкретну нішу, у світовій практиці до цих пір немає.

Зате активно працювати з блокчейном намагаються головні його "жертви" — посередники на чолі з банками. Для них блокчейн на даному етапі виглядає навіть більш застосовно: він прискорює процеси та захищає інформацію, що для посередника особливо важливо. І якщо для реального сектора вигода від впровадження розподілених реєстрів знаходиться в горизонті декількох років (мінімум), то компанії на зразок банків, логістичних фірм або торговельних мереж отримують профіт відразу — за рахунок оптимізації операційних витрат на обслуговування транзакцій та ведення обліку. Виробникам такої оптимізації недостатньо, а конкретні вигоди для підприємств від блокчейна поки виглядають туманно.

Мало-мальськи конкретика (але знову ж таки в теорії) для бізнесу виникає в плані боротьби з контрафактом. Річний обсяг підробок у світі становить $400 млрд на рік — в основному це стосується фармацевтики та легкої промисловості. Проблему могла б вирішити розробка спеціалізованого QR-коду, який показував би повний шлях товару, починаючи від заводу походження і закінчуючи продавцями роздрібного ланки.

Ще один практичний момент, застосовний для всіх бізнесів, — це облік, ще одна класична "жертва" блокчейна. Замість звичайної двосторонньої таблиці з активами і пасивами блокчейн додає в бухгалтерський баланс третій блок — походження всіх об'єктів, що містяться в ньому. З одного боку, бізнесу така опція потрібна, це зробить будь-яку компанію більш прозорою, а значить дозволить розширити відносини між контрагентами. Але з іншого — велике питання, чи погодяться всі компанії прямо зараз впроваджувати такий підхід. Тим більше, що яка-небудь стандартизація по впровадженню блокчейна відсутня в принципі.

"У блокчейне є прекрасне правило — ніхто нікому не довіряє. Клієнти хочуть використовувати блокчейн, бачать в цьому перспективу, але вони не розуміють, як це робити без єдиних для всіх стандартів. Якщо кожен буде використовувати блокчейн по-своєму, можливість перевіряти один одного зникне", — вважає радник Адміністрації Президента, засновник Innovation and Development Foundation Давид Кизириа. Пік спекуляцій і "новий інтернет"

Але навряд чи питання стандартизації блокчейна зараз більш актуальне, ніж проблема його практичного застосування. Як пояснює Сергій Бондаренко з департаменту консалтингу компанії Deloitte, технологія зараз знаходиться на піку "спекулятивних очікувань", але ажіотаж навколо неї поступово зникають з появою не теоретичних, але вже практичних блокчейн-рішень.

"Зараз з'явиться дуже багато рішень від блокчейн-стартапів, але виглядати на практиці вони будуть не так яскраво, як на словах. Це кілька всіх протверезить, а сам блокчейн остаточно перейде в полі "долини розчарувань", — говорить Бондаренко.

Як зазначає Давид Кизириа, ситуація ускладнюється тим, що існуючі рішення на блокчейне все ще складні для розуміння масовим бізнес-споживачам. Тому єдиним успішним блокчейн-сервісом залишається криптовалюта. Альтернативних реалізацій поки не видно.

"Споживачеві не потрібні дані, їм потрібен сервіс, який дає на виході перероблену інформацію. Що конкретно, яка саме технологія за цим стоїть, нікому особливо не цікаво", — зазначає Кизириа.

Блокчейн при цьому нерідко називають "новим інтернетом" — вважається, що за рівнем революційності це настільки ж вагоме для людства винахід. І багато в чому у своїй "житті" блокчейн дійсно повторює той же шлях: спочатку інтернет був популярний серед гиків-програмістів, потім поширився на обмежене число впевнених користувачів комп'ютерів і тільки після масової комп'ютеризації став дійсно потрібним і незамінним у всьому світі. За словами засновника Distributed Lab Павла Кравченка, за блокчейну можна простежити приблизно ту ж ситуацію.

"Бізнес-моделі, які почнуть реально заробляти на блокчейне, з'являться тільки разом з "фінансовим" інтернетом, коли всім знадобиться можливість швидко і безпечно обмінюватися інформацією різного роду", — пояснює він.

Звідси і результат: бізнес інтуїтивно розуміє, що блокчейн — це щось для нього важливе, але він досі не знає, чим саме ця технологія може виявитися корисною. Але є думка, що як і у випадку з інтернетом, це лише питання часу — буквально двох років, як вважає, наприклад, представник криптовалютной біржі CEX.IO Олег Кудренко.

Але для початку ідеологам розподілених реєстрів доведеться все ж на практиці довести, що блокчейн — це не просто гарна теорія, а дійсно революція.

( подробнее )