Що заважає прийняттю закону про приватних детективів

Закон "Про приватну детективну (розшукову) діяльність" Рада ухвалила у квітні 2017-го, але Президент відправив його на доопрацювання. Чим же не задовольнив гаранта закон, який мав би визначити правові засади організації детективної діяльності? Найсуттєвішими зауваження були:

1. Суперечність норм кримінально-процесуального законодавства. Детективам надано можливість збирати докази в рамках кримінального провадження. А це є неприпустимим для такого виду діяльності.

2. Здійснення зовнішнього спостереження на відкритій місцевості суперечить Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", так як це компетенція виключно оперативних підрозділів.

Проте правовий аналіз цих недоліків дає привід посперечатися з ними. Зокрема, науково-експертне управління апарату Верховної Ради у своєму висновку заявляє, що детективам надано право збирати лише відомості та дані, які можуть бути визнані доказами лише після дослідження у суді (ст. 23 КПК України). І, скоріш за все, такі докази вважатимуться допустимими, адже не важливо, кім отримані такі відомості — стороною захисту самостійно, доставлені поштою чи приватним детективом.

З іншого зауваженню: зовнішнє спостереження у розрізі закону "Про оперативно-розшукову діяльність" здійснюється "із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів". Відтак, зовнішнє спостереження без застосування таких засобів не буде вважатись оперативно-розшуковою діяльністю. Керуючись такою логікою, варто було б заборонити відеоспостереження на будинках, вулицях тощо. Додам, що, ч. 5 статті 246 КПК України за рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи. Цими "іншими особами" могли б бути і приватні детективи.

Спірним залишається питання, хто має контролювати діяльність приватних детективів. Експерти розділились на два табори: одні підтримують здійснення дозвільної та наглядової діяльності органами внутрішніх справ, інші принципово відстоюють позицію кураторства детективів Міністерством юстиції.

Та це лише офіційна частина статусом діяльності детективів в Україні. Що відбувається фактично?

В Україні діє кілька тисяч приватних детективів та декілька детективних об"єднань. Діяльність досить різнопланова: від збору доказів подружньої невірності до захисту та супроводження бізнесу. Такі ж різні і методи реалізації завдань — від несанкціонованого зняття інформації з каналів зв"язку (прослушки) до суто аналітичної роботи з відкритими джерелами. Адже не секрет, що на AliExpress чи то вітчизняних торгових майданчиках у вільному доступі є технічні засоби, прилади і пристрої, спеціально призначені для прослуховування телефонних розмов. У тієї ж годину, існують методи, основну частину яких складає інтелектуальна складова — збір, узагальнення, співставлення відомостей з метою виявлення тенденцій, суперечностей тощо.

Виникає логічне питання: наскільки зібрана інформація буде актуальною в розрізі відсутності законодавчого акту, регламентуючого детективну діяльність?

По-перше, детективна діяльність передбачена класифікатором видів економічної діяльності і не є ліцензованою на сьогодні. По-друге, збір та аналітика даних з відкритих джерел не є протизаконними діями, також як і опитування громадян за їх згодою. По-третє, професійна зв"язка детектив-адвокат буде потужним інструментом для захисту інтересів у суді. Зокрема, реалізація адвокатом зібраної детективом інформації в судових інстанціях та правоохоронних органах.

( подробнее )

Яка валюта сама переоцінена у світі — Індекс латте

Один з популярних способів визначення переоціненість або недооцінення валют — це порівняння вартості одного й того ж товару в різних країнах (паритет купівельної спроможності).

Про це повідомляє Take-Profit.

На цей раз журнал The Wall Street Journal вибрав в якості такого товару великий латте з Starbucks і порівняв його вартість у 29 містах світу.

Згідно зі складеним "Індексом латте", найбільш переоціненою валютою по відношенню до долара США є швейцарський франк, а найбільш недооціненою — єгипетський фунт.

( подробнее )

Не можна реформувати країну за принципом "тільки б чого не сталося", бо нами не зацікавиться жоден інвестор — Нефьодов

Два тижню того Світовий банк оприлюднив офіційні результати рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business-2018. За останній рік Україна піднялась на чотири сходинки і зайняла 76 позицію серед 190 країн. Рух у гору забезпечили декілька факторів, зокрема зменшення Києвом розміру пайової участі у розвиток інфраструктури з 10% до 2%, зниження вартості послуг технічного нагляду в будівництві, а також зменшення та уніфікація ставки ЄСВ до 22%.

Кабінет міністрів на початку літа зареєстрував у парламенті законопроект №6540, який має підняти Україну, за оцінками Мінекономрозвитку, принаймні на 32 позиції в рейтингу та забезпечити близько $10 млрд інвестицій. Перший заступник міністра економічного розвитку та торгівлі Максим Нефьодов розповів, як цього можна досягнути.

МЕРТ заявивши дуже амбітні результати у разі прийняття законопроекту про поліпшення інвестклімату. Мова йде про понад $10 млрд інвестицій. Поясніть, як розраховували такий ефект?

Хочу зробити крок назад: рейтинг — це звичайно не панацея і не самоціль, яку ми хочемо досягнути у відриві від реального покращення бізнес-клімату. Дійсно, ми намагаємося привертати увагу публіки цією цифрою в $10 млрд. Але очікувати, що, перемістившись на одну позицію вгору, ми обов"язково отримаємо додаткові $500 млн, наївно. Це так не працює. Інвестора цікавить не тільки бізнес-клімат.

З іншого боку звинувачення, мовляв, цей рейтинг взагалі не важливий, несправедливі. Рейтинг легкості ведення бізнесу є одним із найбільш відомих у світі інструментів для порівняння між собою різних юрисдикцій. Якщо країна зростає в ньому протягом 5-6 років на 70 позицій, це аргумент, який "продає" країну.

Це дозволяє потрапляти на перші шпальти світових видань з гарними новинами. Звісно, це не гарантія, що Ілон Маск прочитає і вирішить, що треба будувати завод в Україні. Але інвестор, який ніколи не дивився в наш бік, може подивитись. Зрозуміло, що деякі компанії все одно не будуть інвестувати. Наприклад, виробники товарів широкого вжитку, котрим цікава Індія, хоча вона й знаходиться в рейтингом нижче України. Чому? В Індії населення щороку зростання на третину населення України. Бізнес там вести важко, альо попит більший. У свою чергу, наприклад, для автовиробників, яких ми намагаємось залучати, легкість ведення бізнесу — це важливий сигнал.

Зараз уряду вдається "продавати" свої реформи? Чі зміни останніх років недооцінені?

Мені здається, що недооцінених реформ досить багато. Українці класично концентруються на негативі. Мі маємо прогрес у певних аспектах, але він відсутній у інших. Останнє забирає на себе всю увагу. Окрім цього, людям легше оцінити ті, з чим вони стикаються кожного дня, наприклад, адміністративні послуги. Всі радіють тому, що отримати паспорт стало легше і комфортніше. З іншого боці людям важко оцінити реформи, які відбуваються на ринку газу чи на ринку електроенергії. Це фундаментальні зміни, які можна буде відчути лише через певний час. Альо, цинічно кажучи, такі зміни є важливішими, ніж побудова декількох десятків красивих приміщень для отримань адмінпослуг.

Відповідно до опитувань, бізнес основними бар"бар'єрами називає низький попит на продукцію, нестабільну політичну ситуацію, високі ставки податків, їх обтяжливе адміністрування, інфляцію, часті зміни законодавства. Урядовий законопроект 6540, який має підвищити нашу інвестпривабливість, зовсім про інші речі.

Це законопроект про бізнес-клімат, не про боротьбу з інфляцією чи попит. До того ж ми не можемо прямо вплинути на попит. І не можна розробити законопроект, який вирішує всі проблеми в країні. Ми концентруємося на певній сфері. Ми чесно кажемо, що в законопроект увійшли лише ті норми, які прямо впливають на місце України в рейтингу Doing Business. Це не означає, що інші сфери не важливі. Важливі, але не можна одним документом вирішити все. Однак, деякі проблеми бізнесу, які ви перерахували, ми намагаємось цим законопроектом вирішити хоча б частково.

Які?

Намагаємося зробити доступнішим фінансування. Для будь-якого підприємця це дуже важлива річ. Альо доступність фінансування залежить від великої кількості факторів: від вартості ресурсу, який залежить від базової інфляції, від кредитного ризику, який пов"язаний із прозорістю структури власності, врешті-решт від легкості роботи з боржниками.

Поясніть, які саме зміни дозволять зробити фінансування доступнішим.

Дві головні зміни — це певне спрощення процедури банкрутства і створення механізму довірчої власності. У питанні полегшення процедури банкрутства ми не замахуємося на амбітну ціль. Питання про відновлення платоспроможності боржників — це вузьке місце у Верховній Раді: були законопроекти, але питання просувається дуже важко. До цього "снаряду" ми підійдемо наступного року — будемо готувати мегазаконопроект про банкрутство.

У законопроекті ж №6540 намагаємося вирішити точкові питання, не торкаючись загальної процедури банкрутства для всіх підприємств. Зміни стосуються лише специфічних компаній — тих, у кого практично увесь борг перед одним кредитором. Ми пропонуємо суттєво спростити і скоротити процедуру банкрутства для таких позичальників.

Цей інструмент буде працювати в першу чергу для невеликого бізнесу?

Він буде працювати для специфічної не дуже великої категорії підприємств, які мають одного кредитора, або їх майно передане в заставу одному кредитору. Ми очікуємо, що рядки процедури банкрутства зменшаться з трьох до одного року, відповідно вартість повернення коштів для кредитора зменшиться майже вдвічі.

Ймовірно, дійсно, це стосуватиметься більшою мірою малих підприємств, хоча не виключаю, що є й великі компанії, котрі мають борг перед одним кредитором. Але хочу наголосити, що норми цього законопроекту вирішують далеко не всі питання банкрутства. Чесно кажучи, це буде великий успіх, якщо ми, дякуючи змінам, увійдемо до ТОП-100 по компоненту "відновлення платоспроможності" у Doing Business.

В чому проблема спрощення процедур, чому такі питання постійно буксують?

На словах у нас всі підтримують полегшення ведення бізнесу. Альо його зворотній бік — це простіші та дешевші процедури, а також трохи менший захист прав та, ймовірно, більші можливості для шахрайства. Якщо ми пришвидшуємо банкрутство, теоретично, чиїсь претензії чи думка можуть залишитися поза увагою. Теоретично, чим швидший процес, тим вищі ризики.

Тому всі виступають за легкість ведення бізнесу, але водночас проти скасування жодної перевірки, жодної процедури, жодного папірця. Згадайте баталії, коли скасовували печатки. Всі галасують "скасуємо печатку і шахрайство зросте", "підпис легше підробити". Ну давайте тоді додамо ще сургучну печатку та підпис свідка. Це питання загальної довіра бізнесу до влади та влади до бізнесу.

Якщо ми завжди будемо наздоганяти і хвилюватися "тільки б чого не сталося", нами не зацікавиться жоден інвестор. В Україні постійно запитують, скільки країн вже реалізували такі зміни. Вибачте, але якщо ми будемо п"ятдесятою країною, яка втілює якісь зміни, даремно сподіватися, що інвестори це оцінять. Вони вже зайшли в 49 країн, які були перед нами. Нам дуже пощастило, що вдалося прийняти закон про публічні закупівлі. Ми стали однією із буквально п"яти країн, які повністю перейшли на електронні закупівлі. Тому це круто, і тому це оцінили. Ті ж саме треба робити і в бізнес-кліматі. Робити навіть непопулярні кроки, за які нести в тому числі політичну відповідальність. Не вдасться робити тільки райдужні і всім приємні реформи. Як закон відновить іпотеку

Повернемося до довірчої власності, про яку ви говорили? Як це працюватиме?

Довірча власність — це альтернативний механізм іпотеці. Процедура чимось схожа на фінансовий лізинг. Поки автомобіль у фінансовому лізингу, власником його є банк. Якщо позичальник не сплачує кошти за цей автомобіль, працівник банку з іншим комплектом ключів, може просто сісти в цю машину і поїхати. Банку не треба судитися з позичальником, не треба доводити факт боргу, не треба робити стягнення. Це значно простіший та дешевший процес, тому банк може запропонувати кращі умови та дешевший кредит.

Подібну схему ми пропонуємо розповсюдити на нерухомість, в тому числі житлову. Власником до погашення всього боргу буде виступати кредитор.

Ця норма дозволить полегшити стягнення такої нерухомості.

Я не хочу вдаватися в дискусії: забирати житло — це добре чи погано. Альо має бути інструмент, який дає позичальнику вибір. З одного боці, можете взяти класичну іпотеку, будете трохи краще захищені альо матимете більшу ставку. З іншого — можете обрати інструмент довірчої власності, тоді банк матиме краще захищені права, альо ви отримаєте меншу ставку.

Чи передбачає законопроект відміну пайової участі для бізнесу?

Передбачає. Наша позиція полягає в наступному: пайова участь у Україні працює як податок на інвестиції. Деякі міста використовують цю норму дійсно продуктивно. Альо Мінрегіонбуд нещодавно провівши дослідження і виявивши, що жодна гривня зі сплаченої пайової участі не була витрачена на будівництво садочків, шкіл, лікарень чи підключення новобудов до інфраструктури.

Інструмент пайової участі можна порівняти з виделкою, якою ми їмо суп і кажемо, що ложка не потрібна, бо ми до виделки звикли.

Поясність неефективність пайової участі.

Це непрозорий інструмент. В ідеальну ситуації, має продаватися земля, десь за дорого, десь за дешево. Місто ж, отримуючи кошти від продаж, має забезпечити підключення до електромереж та комунікацій.

Ми ж робимо інакше: землю ми не продаємо, але всі, хто будує, мають заплатити до 10% від їх вартості будівництва". І вісь це "до 10%" є суб"єктивним, адже у нас "тих, кому найбільше потрібно" звільняють від сплати пайової участі. Врешті-решт, при ставці 10% від вартості будівництва в місцеві бюджети в 2016 році надійшло чомусь лише 1,35 млрд грн. І майже половину цих грошей давши Київ.

Київ минулого року суттєво зменшив ставку пайового внеску — до 2%. Попри зменшення, змогли зібрати більше коштів.

До другого читання ми готові дискутувати: чи повністю скасувати, чи передбачити перехідний період, чи зменшити верхню планку до 2%, але зобов"зв'язати платити всіх. Ми готові до дискусії, але концептуально це неправильний інструмент.

З іншого боці завжди будуть аргументи — звідки ж тоді збирати кошти для міста.

Насправді багато міст вже скасували пайовий внесок, інші ж суттєво його знизили. Значний розмір внеску залишився тільки у Львові та Запоріжжя.

Щодо наповнення бюджету, зараз багато податків йдуть на місцевий рівень, ті ж акцизи на алкоголь, тютюн, бензин, місцева влада може вводити податок на нерухомість. При цьому останній, до речі, виконуватиме функцію не лише наповнення бюджету, а й вирішить питання недобудов, закинутих будівель, порожніх ділянок.

Чи вирішує законопроект 6540 якимось чином питання захисту права власності інвесторів?

Повністю, очевидно, не вирішує. Але частково це питання піднімається в нормах, що стосуються захисту міноритарних акціонерів.

Ми пропонуємо передбачити відповідальність за "примушування товариства до вчинення неправомірних урік із заінтересованістю". За цією складною фразою дуже проста історія: 75% підприємства належить мажоритарному власнику, інша частка — мінорітаріям. Мажоритарний власник каже "купіть у іншого аналізованого підприємства паливо". Це угода із заінтересованістю. Відповідно до чинного законодавства, в такому випадку треба замовити оцінку аудитора, який підтверджує ринковість чи неринковість умів. Альо зараз немає ніякої відповідальності, якщо були запропоновані неринкові умови.

( подробнее )

Альфа-Банк Україна збереже мережу відділень Укрсоцбанку

Про це в інтерв'ю LIGA.net розповів генеральний менеджер Альфа-Банку Україна і Укрсоцбанку Іван Свитек, зазначивши, що велика кількість відділень не гарантує збільшення частки ринку.

"У двох наших банків (Альфа-Банку Україна і Укрсоцбанку — Ред.) зараз 340 відділень, при цьому вони працюють в середньому вдвічі ефективніше, ніж мережі інших банків. Так, за підсумками першого півріччя у нас було всього 3,5% точок продажу від загальної кількості по банківській системі, але на них припадало 7,4% коштів фізосіб, а за строковими депозитами частка була ще більше — 8,1%. Так що в розширенні мережі ми поки не бачимо сенсу, хіба що точково, де буде така потреба", — розповів в інтерв'ю банкір.

За словами Івана Свитека, на чолі кута коштує підвищення ефективності мережі відділень. Так, нещодавно Укрсоцбанк відкрив оновлені відділення у двох столичних магазинах мережі гіпермаркетів "Епіцентр". Ці відділення будуть працювати за новою сервісної моделі для фізичних і юридичних осіб, в рамках якої клієнти зможуть отримувати не тільки звичне касове обслуговування, але і користуватися повним спектром банківських послуг, таких як кредитні продукти, відкриття дебетних карт, депозитів, поточних рахунків тощо. В Укрсоцбанку планують переформатувати все відділення, що працюють в мережі "Епіцентр" у 2018 році.

Замість нарощування мережі відділень Альфа-Банк Україна " та " Укрсоцбанк будуть робити акцент на розвитку віддалених каналів продажів, пояснив Іван Свитек.

ДОВІДКА

Укрсоцбанк заснований в 1990 році. У жовтні-2016 UniCredit і ABHH завершили угоду про обмін активами, в рамках якої група передала холдингу 99,9% акцій Укрсоцбанку в обмін на міноритарну частку власності в ABHH у розмірі 9,9%.

Згідно з даними Нацбанку України, на 1 липня 2017 року за розміром активів Укрсоцбанк займав 10-е місце (35,165 млрд грн) серед 88 діючих фінустанов.

( подробнее )

Чому в європейській країні платять за приїзд швидкої допомоги — інтерв'ю з керівником мережі приватних клінік Швеції

Delo.UA поспілкувалося з Деніелом Оманом під час воркшопу на тему "Вимірювання результатів і реалізація сучасних ціннісних бізнес-моделей у сфері охорони здоров'я". Воркшоп пройшов 27-28 жовтня. Він один із трьох у навчальній програмі, організованої Медичної лабораторії "Сінево Україна"

Розкажіть, як працює система здравоохранения в Швеції?

Вся медицина в Швеції побудована на страхової моделі. Для кожного громадянина країни медичне страхування обов'язкове. Наявність страхового полісу дозволяє громадянам звертатися до медустанови і отримувати допомогу по хвороби.

Скільки коштує медстраховка?

Базова страховка коштує від 800 до 1 тис. євро на рік. Пакет покриває послуги сімейного лікаря (терапевта і педіатра). Екстрена медична допомога, тобто виклик швидкої, у Швеції платний. Але так було не завжди, був час, коли викликати швидку нічого не коштувало, тоді люди почали зловживати цим і викликати лікаря з приводу і без. Тепер екстрений виклик коштує грошей. Платна у Швеції та спеціалізована медична допомога, тобто відвідування таких лікарів, як окуліст або хірург. Операції теж платні.

Так, у нас високий рівень медицини, але при цьому в державних лікарнях довгі черги, в середньому прийом лікаря треба чекати 90 днів. Крім того, застаріле обладнання і незадоволений умовами роботи медперсонал. У таких медустановах висока плинність кадрів. Щороку близько 25% співробітників звільняється з госбольниц.

А хто оплачує страховку?

Все працююче населення платить податки до держбюджету, з якого, власне, і формується бюджет на медицину. Держава оплачує 10% від базової страховки кожному жителю країни і 100% незахищеним верствам населення (пенсіонери, діти до 16 років тощо).

Що стосується працездатного населення, то решта 90% їм оплачує компанія, де вони працюють. Якщо в трудовому договорі це не закріплено, то людині доведеться самостійно оформити медстраховку. Але можна придбати і дорожчу страховку, де буде більш широкий перелік послуг і вона буде поширюватися на вторинну і третинну щабель медицини.

Які страхові компанії працюють у вас?

Спочатку у нас були тільки державні страхові компанії, тепер же на ринку працюють як державні, так і приватні страховики.

Як приватні клініки працюють у медсистеме?

Розповім на прикладі моєї мережі приватних клінік GHP Specialty Care AB. По-перше, ми беремо участь у державних закупівлях на медпослуги разом з госбольницами. Близько 45% доходів всіх приватних клінік Швеції наповнюються з держбюджету. У свою чергу, бюджет госбольниц на 90% складається з держзамовлення. По-друге, ми працюємо зі страховиками за загальноприйнятими схемами.

А що на рахунок персоналу, ви згадали, що близько 25%, які працюють в держлікарнях звільняються. Вони переходять у приватний сектор?

Швидше за все, так. Але питання не в грошах, адже рівень оплати в державних і приватних лікарнях однаковий. Наприклад, хороший лікар може отримувати до 10 тис. євро в місяць. Медсестра до 4,5 тис. євро, а санітари до 3,5 тис. євро. У більшості випадків люди йдуть з-за великих навантажень і поганих умов праці. У приватному секторі все більше нормованого і передбачувано. Лікар може регулювати свій графік самостійно.

Ви досить велика приватна мережа лікарень. Розкажіть, як побудована ваша робота?

На ринку Скандинавії мережа GHP Specialty Care AB існує вже 11 років. У неї входить 24 клініки, які знаходяться в Швеції, Данії, Фінляндії та ОАЕ. Кожна з клінік має свою спеціалізацію. Основні напрямки діяльності — проблеми опорно-рухового апарату, нейрохірургія, діабет. Зараз 25% всієї мережі — це центри хірургії спини та ортопедії. В наших планах розвиток мережі по всіх напрямках медицини. А зростати ми маємо намір "органічно", виходячи з попиту клієнтів. В середньому наша прибуток зростає на 8% в рік.

Чому було прийнято рішення виходити на ринок Близького Сходу — ОАЕ?

Ви знаєте, було кілька причин. По-перше, переглянувши статистику нашої відвідуваності в Скандинавії в 2006 році, ми побачили, що багато наших пацієнтів жителі Близького Сходу, а саме ОАЄ. По-друге, вивчивши ринок ОАЕ, ми побачили, що там дуже низький рівень медичного обслуговування та завищені ціни на них.

Першу клініку ми відкрили в 2008 році. А на сьогодні у нас вже 4 власних клінік, місткістю від 150 до 50 ліжко-місць. У планах GHP розширити свою присутність в цьому регіоні.

Скільки коштує відкрити одну лікарню вашої мережі?

Мінімальна сума вкладень в одну лікарню 20 млн євро. Зазначу, що в цю суму не входить будівництво самої будівлі. Тому в кожному регіоні ми шукаємо локального партнера, який надасть приміщення. Так було і в ОАЕ, на нашу ідею відгукнувся місцевий інвестор.

Які особливості роботи в східному регіоні?

На Близькому Сході високий попит на лікування опіків, діабету, серцево-судинних захворювань.

Як тільки вийшли на ринок, зіткнулися з браком кваліфікованого медперсоналу та не релевантної ціною за послуги. Навіть зараз в закладах мережі працює тільки 15% місцевого населення, а всіх інших фахівців ми привезли зі Скандинавії.

На що ви звертаєте увагу при виборі країни, в якій відкриваєте лікарню?

Вихід на новий ринок витратний процес, не лише грошей, але й часу. Для початку ми проводимо аналіз ринку. Отримані дані допомагають зрозуміти, що тут відбувається, хто наш потенційний клієнт, які особливості законодавства. Потім відкриваємо офіс в цій країні, запускаємо підготовчу кампанію, стежимо за локальними гравцями і фармвиробниками. Паралельно шукаємо нашого майбутнього партнера, так як самі стіни лікарень ми не будуємо, ми привозимо в нову для нас країну наших експертів і послуги.

На даний момент, наша довгострокова стратегія — зміцнити нашу присутність на тих ринках, на яких ми вже працюємо.

А як щодо виходу на український ринок?

На даний момент ми не плануємо виходити на нові ринки, і Україна не виключення. Зараз, ми отримали пропозицію з Китаю та ряду інших країн, але всім відмовляємо. Коли ми планували виходити на ринок Чехії, Англії, Єгипту, ми навіть розглядали Росію, але вчасно зрозуміли, що це дуже дороге задоволення. Адже на кожному з ринків своя культура, законодавство і потрібно багато зусиль, щоб стати дійсно хорошим клінікою. Потрібно знати багато дрібниць.

Якщо б ви запитали нас про це 6-7 років тому, ми б сказали: "Чому б і ні?!". Але зараз ви для нас недостатньо розвинені, і до того ж занадто маленькі. Плюс, ми не впевнені, що вкладені в Україну інвестиції окупляться.

Як щодо медичного туризму. Ви розвиваєте це напрям у себе в клініках?

Якщо говорити про медичному туризмі, то для нас це не пріоритетний напрямок. У нашому баченні, це складний ланцюжок взаємовідносин людей з різних країн, культур, суспільств. Ми ніяк не розвиваємося в цьому сегменті і не відкриваємо представництва в інших країнах. Завдяки пацієнтам з Близького Сходу, ми побачили, що іноземні клієнти дуже вимогливі і їм важливо присутності близьких під час лікування. Досвід показує, що як тільки планувався візит клієнта з Близького Сходу, то доводилося приймати пацієнта ще з 5-10 близькими.

Зараз, ми вважаємо, що медичний туризм не варто інвестувати. Хоча у нас багато клієнтів з Європи, Китаю, Росії.

З України до вас приїжджають?

Серед наших пацієнтів немає українців. А ось чому на нас немає попиту з боку українців, я навіть не знаю.

( подробнее )

Як закон про аліменти може зробити всіх боржників невиїзними

Нещодавно у першому читанні парламент прийняв проект закону про аліменти. Показово, що це вже другий такий документ за останні півроку. Перший стосувався визначення справедливого розміру аліментів (наприклад, дозволив враховувати витрати платника), і вступивши в законну силу ще в липні 2017 року. Новий законопроект створений для ефективного виконання судових рішень про стягнення аліментів. Утім, як це часто у нас буває, він торкнувся положень, які дуже віддалено стосуються аліментів. Виїзд із дитиною за кордон — без згоди іншого із батьків

Досі діє правило про те, що для виїзду із дитиною за кордон треба нотаріально посвідчена згода іншого із батьків. Це жорстке правило, яке не передбачає винятків, таких як "дуже треба", "це ж всього на кілька днів", "батько/мати згодні, вісь листування в телефоні". Не потрібна згода за наявності окремого судового рішення, на яке можна дуже довго чекати і яке дуже швидко вичерпує свою дію, або, у разі позбавлення батьківських прав.

Новий закон дозволяє виїжджати із дитиною за кордон без згоди іншого із батьків.

Щоправда, тільки того, із кім за рішенням суду проживає дитина і на рядків до одного місяця. Тут відразу постає два "але": по-перше, як прикордонник має перевірити, на один місяць дитина їде за кордон чи на довше? Зворотні квітки завжди можна змінити. По-друге, ніякої відповідальності за порушення цього правила поки немає — поїздка на кілька місяців замість одного ніяк не каратиметься. Це означає, що обмеження одним місяцем виглядає декларативно.

Навіть згода іншого із батьків не потрібна і тоді, коли дитина перебуватиме за кордоном більше 1 місяця — за наявності певних умов. Такими умовами є: 1) ціль поїздкі — лікування або навчання; 2) другий із батьків має заборгованість по аліментах на суму, що перевищує платежі за півроку. Заборона боржнику виїжджати за кордон

З 2011 року судам надано право заборонити людині, яка ухиляється від виконання рішення суду, виїжджати з України — аж доки вона не виконає своє зобов'язання. Для цього виконавець звертається до суду із таким клопотанням і має переконати суд у тому, що боржник не просто не виконує рішення, а саме ухиляється від його виконання.

Тепер все буде по-іншому. Суду більше немає місця у цій процедурі. Виконавець зможе сам забороняти виїзд за кордон. Та більше його ніхто не змушуватиме доводити факт ухилення, достатня буде просто судового рішення, що не виконується.

Що найцікавіше — ця зміна не обмежується аліментами, а стосується судових рішень у всіх сферах.

Ст. 6 Закону Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України

Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:

Зараз

5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, — до виконання зобов'язань;

Буде

5) він не виконує зобов'язань, покладених на нього рішенням, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, — до виконання зобов'язань.

Це дуже насторожує. Можливість виїжджати з України коли заманеться — це конституційне право. Якщо нині його можна обмежити тільки судовим рішенням, то пропонується, щоб це міг зробити виконавець самостійно. Безумовно, існує різниця між взяттям під варту без рішення суду (за постановою слідчого) і забороною на виїзд за кордон без рішення суду (за постановою державного виконавця). Але різниця у ступені, а не у виді. І ті, і друга є порушенням Конституції, адже тільки суд може обмежувати наші конституційні права. Однак від першого ми відмовилися ще 5 років тому, як від шкідливої практики, а друга чомусь впроваджуємо. Нові покарання за несплату аліментів

На платника аліментів, який допустивши заборгованість у розмірі, що перевищує суму аліментів за 6 місяців, чекають нові покарання.

Перше — такого платника аліментів відправлять займатися суспільно корисними роботами. Якими саме, визначатиме орган місцевого самоврядування. Наприклад, Київська міська рада. Ці роботи оплачуватимуться, альо плата повністю йтиме на погашення заборгованості по аліментах. Тривалість соціальних робіт — від 120 до 240 годин. Якщо людина ухилятиметься від їх виконання, то соціальні роботи будуть замінені на арешт із розрахунку 15 годин робіт = 1 доба арешту. Ця норма буде можуть застосовуватися за рішенням суду.

Друге — заборона керувати автомобілем до погашення заборгованості. Поки не ліквідував заборгованість по аліментах — за кермо сідати не можна. За ігнорування заборони — позбавлення права керування на 6 місяців. Буді можуть застосовуватися за постановою виконавця.

Третє — заборона полювати та користуватися зброєю. Буді можуть застосовуватися за постановою виконавця.

Ну і наостанок закон пропонує, що тією із батьків, з яким суд залишив дитину, самостійно визначатиме, де дитина житиме, у яку школу (садочок) ходитиме, у якій лікарні лікуватиметься і яку спортивну секцію відвідуватиме. Немає чого, мовляв, радитися із іншим із батьків.

Закон чомусь об'єднання єднав мало не всі фракції парламенту — його ініціаторами виступило аж 39 народних депутатів. Це створює велику ймовірність, що закон так само легко приймуть у цілому, і скоро звичні для нас положення сімейного права відійдуть у минуле.

( подробнее )

Все в топку? — про зелений тариф для електроенергії з побутових відходів

Ще вчора здавалося, що тепер-то вже Україна точно буде йти по правильному шляху. І не будемо ми дихати шкідливими речовинами, які виробляються при спалюванні відходів. І не будуть выкидываться гроші на сміттєспалювальні заводи, а будуть інвестиції в роздільний збір відходів, їх сортування та переробку. Що ми станемо як Європа, яка всі відходи, які можна переробити або повторно використовувати (наприклад як пивну пляшку), обов'язково переробляє і використовує.

Здавалося так тому, що Кабміном була, нарешті, прийнята Національна стратегія управління відходами. З чітким курсом саме на замкнений цикл. Міністерство екології та природних ресурсів, яке і було основним розробником стратеги, запевняло, що ми повинні йти саме європейським шляхом і приводити законодавство у відповідність з директивами Євросоюзу.

Але навряд стратегія пройшла Кабмін, як на наступний же день у Верховній Раді на порядку денному було поставлено законопроект 4835-д "Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання використання побутових відходів як альтернативного джерела енергії". Документ вводить "зелений тариф" для електроенергії, виробленої з побутових відходів.

Причому тариф цей закріплений в євро, і він вище тарифу на електроенергію, вироблену з альтернативних джерел енергії (таких як вітер, сонячна енергія, енергія хвиль і т. д), а про контроль викидів, які, природно, будуть при термічній обробці відходів для отримання енергії мови не йде. Та й немає в Україні лабораторій, здатних повною мірою такі викиди відстежувати.

Таке рішення виправдовується тим, що, мовляв, не вистачає в Україні зараз потужностей для переробки накопичених обсягів відходів. Хоча, приміром, ті ж виробники паперової та картонної продукції, виробники пляшок імпортують макулатуру і бите скло і їх потужності залишаються не завантаженими повністю.

Але ж і потужностей для спалювання відходів, або інших технологій (газифікація та інше) теж ще практично немає. Так чи не логічніше було б розвивати саме цей напрямок — вводити повсюдно роздільний збір, організовувати нові сортувальні майданчики по всій Україні, ставити обладнання для виробництва пелет з відходів деревини і т. д.?

Замість цього пропонують взяти гроші з виробників упаковки і товарів в упаковці, ввівши додатковий екологічний податок за їх гроші побудувати заводи по спалюванню сміття. При чому, врешті-решт по кишені споживача це теж вдарить — податок більшою мірою ступеня ляже в ціну виробленої продукції, хоча виробники продукції зовсім не прагнуть піднімати ціни на падаючому ринку.

Більш того, самі виробники готові витрачати додаткові кошти на те, щоб використана упаковка, пластикова пляшка і т. д. потрапили на переробку, займатися збором такої сировини. Це відображено, зокрема, в заяві Американської торговельної палати, а детально викладено в проекті закону № 4028 "Про упаковку та відходи упаковки" який встановлює цілі для збору та переробки упаковки для виробників товарів в упаковці. Не виконав — плати величезні штрафи. Але отримавши додаткове навантаження у вигляді нового податку, про такі наміри виробників можна забути.

При цьому, у тих компаній, які отримають за рахунок податку на утилізацію відходів, стимулів відсортовувати вторинну сировину (а більшою мірою це і є відходи упаковки) і направляти її на переробку немає ніяких . І який сенс їм по-доброму відбирати викинуті газети або пластикові пляшки, якщо вони будуть заробляти на виробництві енергії? Все в топку, "зелений" тариф на допомогу.

Крім того, суб'єктів господарювання хочуть зобов'язати укласти договори з виконавцем послуг з поводження з побутовими відходами. Їх поза конкурсом визначають органи місцевого самоврядування. Корупційні ризики тут на обличчя. Що, до речі, підтверджено і Комітетом з питань запобігання та протидії корупції, який аналізував законопроект №4835. При обіцянки ЄС ефективно боротися з корупцією ми тільки множимо можливості для неї.

Як і віддаляємося від норм законодавства ЄС у сфері захисту навколишнього середовища, що передбачено угодою про асоціацію між Україною та ЄС.

Реформи в цій сфері повинні здійснюватися на основі відповідної стратегії, яка не передбачає введення податку для вирішення питання поводження з відходами, а спалювання стоїть на четвертій сходинці ієрархії поводження з відходами, після повторного використання та переробки в якості вторинної сировини.

Директиви ЄС № 2008/98/ЄС про відходи та № 2010/75/ЄС про промислові відходи містять детальні вимоги до процесів сміттєспалювання. Безпечне і якісне сміттєспалювання може бути тільки після імплементації цих директив. І здобуття енергії з твердих побутових відходів, згідно Директиви 2009/28 / ЄС, не повинно стимулюватися (заохочуватися державою. Вона визначає, що країни повинні підтримувати вироблення енергії виключно з відновлюваних джерел енергії, а побутові відходи до них не відносяться.

Дозволивши спалювати відходи за "зеленим тарифом", ми ризикуємо завдати шкоди довкіллю та здоров'ю людей. При спалюванні виділяється цілий "букет" з вуглекислого газу, сірки, соляної кислоти та різних токсичних речовин.

При цьому ми, представники бізнесу, активно висловлюємо своє категорично негативне ставлення подібними ініціативами і пропонуємо свій варіант вирішення проблеми в частині поводження з відходами упаковки та іншими матеріалами підлягають вторинній переробці. Також категорично проти висловилися екологи та експертне співтовариство ( позиція "МАМА-86", "Чесно", "Україна без сміття", а РПР внесли проект закону 4835д в "чорний список".

( подробнее )

Колишня дружина екс-співвласника "Привату" відсудила у держбанку 500 млн грн

Колишня дружина екс-співвласника Приватбанку Генадія Боголюбова через суд стягнула з Приватбанку в свою користь 500 млн грн. Про це йдеться в судових матеріалах, передає FinBalance.

Жовтневий райсуд у Дніпрі своїм рішенням частково задовольнив позов Олени Боголюбовой до Приватбанку — розірвав кілька депозитних договорів, укладених позивачем і відповідачем у 2014-2016 роках, і стягнув з Приватбанку на користь Олени Боголюбовой 15,7 млн дол, 1,8 млн євро і 30,4 млн грн.

НБУ (разом з Фондом гарантування фігурує у справі в якості третьої особи) і Приватбанк подали апеляційні скарги на це рішення.

Видання дізналося про рішення суду першої інстанції з постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області, тоді як текст безпосередньо рішення Жовтневого райсуду р. Дніпро засекречений.

Згідно з судовими матеріалами, за даними Боголюбовой, 22 грудня 2016 року її кошти на рахунках в Приватбанку були списані (про що їй стало відомо з системи Приват24), хоча вона не надавала відповідних вказівок.

Нагадаємо, екс-співвласник "Приватбанку" Геннадій Боголюбов публічно розповідав, що в ході націоналізації Приватбанку були списані (примусово конвертовані в акції банку), в т. ч. внески його колишньої дружини, з якою він розлучився 11 років тому.

У зазначену операцію bail-in в Приватбанку потрапили кошти пов'язаних осіб та вклади інших інвесторів загальним обсягом 29,4 млрд грн.

Після цього Фонд гарантування продав Приватбанк для Міністерства фінансів за 1 грн.

Раніше була оприлюднена копія повідомлення про претензії (notice of claim) Боголюбова, спрямованої ним Кабінету міністрів.

Підписант зазначає, що крім громадянств України, Ізраїлю та Кіпру він має також громадянство Великобританії і висуває свої вимоги в рамках двосторонньої міжурядової угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій 1993 року, зберігаючи за собою право ініціювати арбітражне провадження у цій справі без подальшого повідомлення українського уряду.

Екс-власник "Приватбанку" вимагає від влади України відновити шляхом реституції його права на націоналізовану фінансова установа.

Крім прав на Приватбанк, заявник вимагає поновити його активи в банку, які були обмінені на акції додаткової емісії банку в рамках процедури bail-in.

В якості альтернативного реституції варіанти, Боголюбов готовий взяти фінансову компенсацію його частки у Приватбанку до націоналізації, а також власних коштів, що перебувають у фінустанові.

Свої вимоги він аргументує тим, що він був позбавлений прав власності на банк незаконним способом.

( подробнее )

Як пройшла найбільша угода на юридичному ринку України

Вчора на "секретної вечірці" партнер "Алексєєв, Боярчуков і партнери", адвокат Сергій Боярчуков оголосив про важливому для корпоративного юридичного світу подію — несподіваному злиття "АБП" і Trusted Advisors, яке якщо й обговорювалося, то на рівні ринкових чуток.

"Алексєєв, Боярчуков і партнери" в даний момент вважаються однією з кращих компаній, які спеціалізуються на банкрутствах, і компанія стабільно займає топові позиції в галузевих рейтингах. Trusted Advisors спеціалізується на судових спорах, що супроводжує великі іноземні та українські компанії в корпоративних і господарських спорах. Основний акцент її діяльності — корпоративні спори (антирейдерство), банківські спори (стягнення проблемної заборгованості, виконавче провадження та банкрутство), господарські спори та захист клієнтів у судах загальної юрисдикції. Про деякому ослабленні компанії заговорили, коли її керуючий партнер Іван Міщенко пройшов за конкурсом до числа суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України. Майже тиждень тому Міщенко прийняв присягу, і на ринку активніше почали ширитися чутки про те, що Trusted Advisors будуть об'єднуватися з іншого юрфірмою.

У той же час для Delo.UA не зовсім несподіванкою стало об'єднання компаній. У своєму інтерв'ю для жовтневого номера "ТОП-100. Рейтинги найбільших" Сергій Боярчуков зазначав, що для ринку характерний тренд злиттів, і "Алексєєв, Боярчуков і партнери" не залишилися осторонь. Але компанії тримали інтригу до останнього.

Крім злиття "АБП" також провели рестайлінг і продемонстрували новий логотип: назва компанії зі стилізованої коми. На питання, чому був обраний такий символ, тут відповіли: він символізує кому з відомого словосполучення "стратити не можна помилувати". Адже саме від юриста часто залежить, де буде стояти цей знак.

Про причини злиття та наслідки такого рішення для обох компаній ринку Delo.UA коротко розпитало Сергія Боярчукова.

Як давно почали вести переговори про об'єднання компаній? Чому вирішили об'єднатися?

Обговорювати злиття наших двох компаній ми почали близько півроку тому. Вже тоді стало зрозуміло, що ми практично прийняли рішення об'єднатися, залишалося тільки домовитися про деякі нюанси. Остаточне рішення ми прийняли місяці два-три тому.

Необхідність в об'єднанні з іншою юридичною компанією я відчував давно. Але нам хотілося підсилити ті практики та напрямки роботи, які у нас не надто сильні. І я хотів об'єднатися з якоюсь компанією або командою, щоб посилити хромающие практики. Але в якийсь момент я зрозумів, що замість посилення слабких ми можемо зміцнити сильні позиції.

У якомусь сенсі — зміцнити?

Справа в тому, що компанія Trusted Advisors в хорошому сенсі цього слова є клоном компанії "Алексєєв, Боярчуков і партнери". У нас сильна судова практика, сильна практика банкрутства, у нас дуже схожа методологія роботи, мені здається, що ми навіть мислимо однаково.

Рішення про об'єднання остаточно було прийнято після відходу керуючого партнера Trusted Advisors в судову владу?

Переговори про об'єднання почалися задовго до цього, але, безумовно, ми прискорили свій діалог вже після.

Як відреагували клієнти?

Вони поки не знають, ми тільки сьогодні оголосили про це, рішення набуває чинності завтра.

Тоді поставимо питання інакше: яку реакцію прогнозуєте з боку клієнтів?

Після об'єднання компанія однозначно стане № 1 в Україні по банкрутства і реструктуризації. Також ми значно посилили свою судову практику. Впевнений, реакція клієнтів буде позитивна.

На який ріст доходів розраховуєте?

Я не закінчував МВА, тому на це питання у мене поки немає відповіді. Як вийде — так вийде. Ми ж панки від юриспруденції, все робимо інтуїтивно.

Яку частку ринку ви розраховуєте зайняти?

Безумовно, ми розраховуємо зайняти набагато більшу частку ринку. Ми не вважали у відсотках, не розписували по всіх сегментах. У Trusted Advisors була своя частка ринку, у нас також була своя чимала частка. І я впевнений, що ці частки не тільки об'єднаються, вони спрацюють в синергії і ефект від нашого злиття зміцнить наші позиції і збільшить частку.

На яких умовах відбулося об'єднання? Судячи з того, що у вас залишилося колишню назву, скоріше, це можна назвати поглинанням.

Я не згоден, що це поглинання. Це саме злиття, ми стали однією командою. Це всі умови, які були.

Хто з Trusted Advisors отримує статус партнера?

Лідер команди, Артем Подільський і Владислав Рєзніков. Я не виключаю, що раз ми вже увійшли в цей порочне коло — роздавати партнерів направо і наліво, то, цілком можливо, у нас з'являться і інші — я не забігаю вперед і ні на що не натякаю.

Коли двоє партнерів — як у нас було раніше — це уніфікована форма управління, коли їх кілька — це зовсім інша історія. Зараз у нас пройшло багато змін. Ми відступили від своєї традиції підтримки іміджу компанії, де тільки два партнера. До складу компанії з нашого боку також були введені троє нових партнерів. Ними стали наш директор Владислав Новаковський, мій брат і керівник судової практики Максим Боярчуков, і наш юрист Олександр Ткачук, наша success story — він прийшов до нас на саму нижчу посаду і виріс до старшого юриста.

У Trusted Advisors в команді є багато сильних хлопців, які можуть претендувати на партнерство. Ми домовилися, що за результатами 2018 року будемо обговорювати це питання.

Але іменних партнерів більше не буде?

Не виключено, що будуть. Але чому залишилося колишнє назву після об'єднання? Ми провели дослідження, які показали, що "Алексєєв, Боярчуков і партнери" — це дуже сильний бренд, ім'я. Саме тому ми не прибираємо з назви прізвище Сергія Алексєєва, хоч він і не є нашим партнером, вибравши кар'єру депутата. Якщо ми приберемо — впізнаваність бренду впаде.

( подробнее )

Я піднімаю престиж таких спеціальностей, як офіціант та кухар — ресторатор Дмитро Борисов

Нікіта Шульга (11 років, Київ) і "Софія" -Христина Борисюк (12 років, Київ) — винахідники. Розробили "Компола" — проект компостування органічних відходів у шкільних їдальнях. Проект вже працює у 32 школах України.

Вам подобається мандрувати? Скільки ви вже країн відвідали?

Мандрувати подобається, як і багатьом, адже це можливість отримати натхнення, підгледіти ідеї для бізнесу. Я не пам пам'ятаю точну кількість відвіданих країн, але думаю, що вже під пару десятків точно.

Зараз мене найбільше надихає внутрішня історія нашої країни. На жаль, наші співвітчизники сьогодні віддають перевагу подорожам за кордон і не бачать, що в Україні безліч цікавих і красивих місць. Я теж до свого тридцятиріччя так вважав, а останні 10 років отримую величезне задоволення від поїздок нашою неймовірною країною. Мі маємо два моря, Карпатські гори, величезні ріки, фантастичні міста, історично цікаві місця... Наприклад, на Майдані — Лядські ворота, які в 1260 році були зруйновані Ханом Батиєм. Небагатьом містам Європи пощастило мати такі вікові пам " ятки.

Які місця в Україні і в світі вам подобаються найбільше?

В Україні мені подобається все. Я відвідав, мабуть, всі великі міста та значущі регіональні перлини. У світі — дуже подобається Британія, особливо надихає Лондон, ще Сінгапур, Лос-Анджелес, Нью-Йорк, Сан-Себастіан.

Які ваші улюблені страви?

Це як з дітьми — всі улюблені. Є таке поняття "професійна деформація" — це коли ти чимось займаєшся і через це трохи по-іншому на щось дивишся. Може тому я і роблю смачну їжу, бо люблю всі продукти і всі страви, які створюються в кожному моєму ресторані. Ми дотримуємося певних принципів. Наприклад, принцип сезонності — найкращі, найсвіжіші продукти — це ті, які ростуть у цей період годині, у цьому регіоні, у цій країні і цій місцині.

Чому це саме так? Тому що, створюючи ресторани української кухні, такі як Chicken Kyiv, "Канапа", "Остання барикада", "Бесарабія" і меню для них, я намагаюся розвинути в країні культуру відвідування ресторанів. У світі такий принцип існує вже багато століть, коли ресторани і кухарі готують тільки з сезонних продуктів. Тому іспанці відвідують тільки іспанські ресторани, італійці — італійські тощо. Тільки українці ганяються за суші, кальянами, піцами та караоке. Моя мета — створити українську гастрономічну культуру.

Ваша мама — музика. А ви граєте на якихось музичних інструментах?

Я дуже вдячний своїй мамі за те, що вона вселила в мене любов до музики та музичних інструментів. Вона піаністка, закінчила Київську консерваторію із теорії, гармонії та музичної літератури. Я ж спочатку навчався грати на ксилофоні, потім на сопілці, кларнеті. Дуже хотів опанувати саксофон, але за віком мене не взяли — був ще маленький. На гітарі пробував грати на фортепіано, бо це базовий інструмент. Але скажу чесно — зараз практично немає годині серйозно займатися музикою, але я намагаюся зі своїми дітьми вдома щось грати на електронній пошті фортепіано.

Чому ви не стали музикантом?

Є дві версії — офіційна і неофіційна. Офіційна така — коли я закінчував школу Лисенка (Київська середня спеціалізована музична школа-інтернат ім. М. В. Лисенка) в 1997 році, до цього вже 2 роки працював рекламним агентом, а ще раніше — 4 роки мів машини. Тобто, я почав працювати досить рано — у 11 років паралельно з навчанням у школі. Мабуть, тому і розумів, що на тій годину музикою не заробиш. Це може бути класним хобі, альо не професією. Щоб мати музику за професію, потрібно бути дуже талановитим і везучим — опинитися в потрібний час у потрібному місті.

Тому я обрав більш прозаїчну спеціальність — міжнародна економіка і право в Київському національному економічному університеті, а залишив музику для душі.

Чому ви вирішили стати саме кухарем, а не продовжити рекламну кар'єр єру?

Ресторатором я вирішив стати вже у зрілому віці — в 29 років. Куховарення їжі було моїм улюбленим хобі, але була і мрія — створити свій ресторан. У 2008 році, коли настала світова криза, я і почав втілювати свою мрію у життя — зробив маленький гастрономічний бар "Борсук" на Печерську. А рекламний бізнес полишив ще до цього, бо мав передчуття його кінця. Так і сталося. У 2000 році фірма закрилась.

Де ви навчалися приготуванню їжі?

Базові навички нам всім дають батьки, бабусі або дідусі, залучаючи нас у дитинстві до приготування обідів або вечір. Коли я вирішив перейти на професійний рівень, почав їздити різними країнами, отримувати знання та навички у найкращих світових кухарів. Сучасний світ надає багато можливостей.

Наприклад, щоб створити ресторан сучасної української кухні, у 2011-2012 роках я зі своїми кухарями їздив до Копенгагена на стажування. Потім, використовуючи технології та підходи, про які ми дізналися, відкрили ресторан сучасної української кухні "Канапа" з вітчизняними сезонними продуктами та сучасними технологіями. Обов'язково в ньому повинен бути дегустаційний сет — обід з 5-6 страв (від закуски до десерту), який демонструє наше бачення України через їжу.

Чи розвиваєте ви гастрономічну культуру серед українських дітей?

У нас є декілька форматів спілкування та розвитку дітей і підлітків. Наприклад, в ресторані BabyRock на Воздвиженці та в Ronin на Зоологічній ми вже 4 роки шкірного дня навчаємо дітей готувати їжу. Незабаром в Borysov Academy відкриється окремий курс для підлітків (12-16 років), направлень на отримання профорієнтації — бармен, кухар, сомельє чи інша професія.

На жаль, у нашій країні такі професії, як офіціант, кухар, бармен, працівник ресторану, не розглядаються молодими людьми як перспективні для розвитку. У світі ці професії є дуже престижними і прибутковими. Я намагаюся підняти престиж цих спеціальностей через свою школу та інші проекти.

Ваша мережа налічує багато ресторанів. Що ви робите з величезною кількістю відходів від овочів та фруктів, які з'єднання являються після приготування?

Ми сегментуємо ці відходи. Наприклад, капустяні відходи, які ми продукуємо у величезній кількості в ресторані "Канапа", де готується борщ у качані капусти, ми направляємо на кролячі фермі. Це приблизно 200 качанів на день, тобто майже півтони капусти щоденно. Сьогодні ми забезпечуємо капустою три фермі, а бартером забираємо у них кролів для своїх ресторанів. Крім того, ми намагаємося максимально сортувати сміття, а потім передаємо їх технологічно орієнтованим компаніям на переробку.

У шкірного вашого ресторану дуже цікава назва. Як ви їх вигадуєте?

Щось приходити в голову, щось десь підглядаю. Наприклад, назва Chicken Kyiv. На мій погляд, є нонсенсом те, що котлета по-київськи є найпопулярнішою українською стравою у світі, а майже ніде в Києві не готують її правильно. Ця страва — вищий пілотаж кухарської справи. У світі не існує страви, яка вимагає спеціального розміру курки, яка філюється і обов'язково залишається з прикріпленою кісткою. Для котлети використовується спеціальне масло, яке при розрізі має розтектися, альо курка повинна бути пропечена, з тоненьким паніруванням і прикріпленою кісточкою. Я вважаю, що у світі немає страви важчої, ніж наша котлета. При цьому в багатьох країнах світу вона має велику популярність у ресторанах.

А що у нас? Тому і з'єднання явився ресторан Chicken Kyiv, де головним стравою є ця котлета по-київськи. Ресторан такого ж формату вже працює у Варшаві. Там само плануємо відкрити "Канапу". Потім буде Лондон і Нью-Йорк. Chicken Kyiv у цих містах з нашою їжею і за такою ціною зробить вибух на ресторанному ринку.

Інтерв'ю проведено в рамках проекту "Завтра_2037", де талановиті діти України діляться своїми неймовірними винаходами та досягненнями. 3 грудня 2017 року в Дніпрі ви почуєте концентрат інсайтів для маркетологів, HR-професіоналів, прогресивних викладачів, батьків і всіх, хто активно замислюється про завтра. І все це — від футурологів, візіонерів майбутнього — сьогоднішніх підлітків.

( подробнее )