Эта опция сбросит домашнюю страницу этого сайта. Восстановление любых закрытых виджетов или категорий.

Сбросить

Экономика

Експорт в Індію: плюси, мінуси, підводні камені

Є велика спокуса вийти на великий ринок. Такий ринок може дати підприємству завантаження на 100% ще й створити простір для зростання.

Для початку пропонуємо пройти тест на готовність компанії експортувати.

Нераціонально фокусуватись на одному ринку чинності ризиків. Проте якщо оцінити ресурси, котрі підприємству необхідно затратити на дослідження ринку, адаптації до нього продукту/послуги, налагодження логістики, документації та інших необхідних кроків до експорту, то фокусування на одному ринку може бути цілком оправданим. Особливо, якщо мова йде про Індію, котра за темпами розвитку випереджає Китай і з великою ймовірністю повторити успіх Китаю.

Є статистичні дані, котрі свідчать на користь експорту в Індію: наприклад, за 8 місяців цього року Україна експортувала в Індію агротоварів на $1,3 млрд., що в 2 рази більше експорту в тій же Китай

Але окрім статистки є ще емпіричні дані, котрі Офіс черпає з торгових місій. Наприкінці вересня в Індію поїхало 11 українських компаній з агросектору та приладо/машинобудування. Вибір галузей не випадковий.

1. Середній клас Індії стрімко зростає, і відповідно його готовність та бажання платити і отримувати продукти харчування більш високої якості.

2. Швидко розвивається інфраструктура. Щоб зрозуміти її масштаби погляньте на нові транспортні розв'язків язки Делі чи, наприклад, розбудову мережі метро в Мумбаї, де доречі вже працює українська компанія.

До початку місії Офіс провів зустрічі з кожною компанією, щоб вибудувати чіткі очікування від місії і тим самим створити план дій для кожної компанії. З допомогою Western NIS Enterprise Fund, який підтримує ініціативи з просування реформ в Україні та трансформаційні проекти, Офіс найняв консультанта в Індії, котрий під профайл кожної компанії організував Б2Б зустрічі.

Ретельна підготовка переважати багато, проте це не запорука успішного початку експорту. Повернемось до емпіричних даних, котрі учасники місій отримують безпосередньо під час участі.

Індія — специфічна країна у веденні бізнесу. Країна "no problem" без прив'язки до часових рамок, коли ці питання/проблеми можуть бути вирішені.

Індія — непередбачувана. За кілька днів до торгової місії був повністю змінений Кабінет Міністрів. Це не завадило представникам Міністерства економічного розвитку та торгівлі і Міністерства аграрної політики та продовольства провести результативні переговори щодо відкриття ринку Індії для українських фруктів та ягід. Проте такі "несподіванки" для Індії є скоріше нормою життя.

Тут ви, нажаль, не зможете перевірити компанію на її платоспроможність, таких відкритих ресурсів просто не існує. Дуже важливо знайті надійного місцевого партнера чи консультанта, який зможе врахувати всі культурні особливості ведення бізнесу, і допоможе компанії налагодити роботу на ринку Індії. Офіс з просування експорту має напрацьовані і перевірені контакти, котрими ми ділимось з українським компаніям за запитом.

Індія — перспективний ринок. 1,3 млрд населення, 60 міст в котрих населення перевищує 2 млн. жителів, 465 млн користувачів Інтернету і майже стільки ж смартфонів, 20 млн автомобілів, котрі за програмою уряду повинні бути повністю замінені на електромобілі до кінця 2032 року.

Здогадайтесь до кого черга в торговій місії стояла на дві години, так до українського виробника зарядних пристроїв для електрокарів.

Індія — ринок де тільки 14,37% ВВП формує агросектор, у якому задіяно майже половина (48,9%) трудового ресурсу країни, що безперечно свідчить на застарілі методи ведення с/г і необхідністю модернізувати його.

Темпи розвитку інфраструктури можна прослідкувати на простому прикладі розвитку залізниці. За останні 4 роки в розвиток залізничних шляхів було інвестовано $60 млрд, тоді як з 1947 по 2013 було витрачено $75 млрд.

Індія — це ще й інші галузі з високим потенціалом: меблева галузь, суднобудування, послуги з ремонту та технічного обслуговування, послуги, пов'язані з подорожами та інші.

Індія приваблива і ризикована, і через ризикованість ще більш приваблива, так як не всі мають відвагу пробувати і залишають простір для настирливих і упевнених.

10 компаній, що взяли участь у торговій місії в Індію, знайшли потенційних партнерів. Вже відома інформація про перші контракти, ми будемо інформувати про них з дозволу компаній на наших онлайн-ресурсах.

Також хочемо поділитись презентацією нашого консультанта про Індію, вона загальна, але містить дані, котрі будуть корисними тим, хто придивляється до ринку Індії.

Doing Business in India

Наступна торгова місія в Канаду, за анонсами торгових місій можна слідкувати на сайті Офісу.

Офіс з просування експорту створює практичні рішення та дає інформацію. Рішення куди експортувати приймає український виробник, і тут важливо не проґавити можливості.

подробнее )

PR для малого та середнього бізнесу: як і навіщо піарити невелику компанію

PR — абревіатура від public relations, "зв"язки з громадськістю". Інколи піар плутають з рекламою, але це різні речі. Реклама переконує глядача купити продукт, піар ж дає інформацію, на основі якої користувач сам зможе оцінити компанію. Простий приклад. "TripMyDream — найкращий сервіс, незамінний для планування подорожей" — це реклама. "Інструкція "Як зібрати валізу і нічого не забути" від редактора TripMyDream" — вісь піар. За даними Fast Company, коефіцієнт конверсії PR-матеріалу в 10-50 разів вищий, ніж у рекламного. Для чого піарити малий та середній бізнес

Піар часто считают інструментом великих корпорацій. Власники малого та середнього бізнесу навіть не розглядаюють можливість побудувати зв"язки з громадськістю. І дарма. PR дозволяє встановити контакт з аудиторією, показати їй свій характер. Це шанс сформувати спільноту людей, які розділяють ваші цінності, збудувати бренд. Ви не просто шукаєте нових клієнтів, а збираєте лояльну аудиторію, яка буде розуміти, чому купує товар саме у вас. Таких клієнтів простіше утримувати, у них нерідко вищий середній чек, а до того ж, вони самі стають амбасадорами бренду.

У public relations є й інші функції. Приміром, піар допомагає у залученні інвестицій. Якщо про проект пишуть ЗМІ, для інвестора це — "знак якості". Ще одна сфера — HR. Щоб люди приходили до вас не тільки за грошима, а ще й за натхненням, ви маєте бути брендом. А HR-бренд будується методами HR-піару.

А ще дуже важливо, що сучасний піар — це двосторонній зв"зв'язок. Для нас це можливість поспілкуватись з аудиторією, дізнатись всі плюси та мінуси нових продуктів, отримати певні інсайти. Я можу написати у себе на сторінці: "Є вісь така ідея. Як вам?" І люди пишуть, що думали. Хтось підтримує, хтось дає важливі зауваження. Це дуже цінно. Бюджет PR-кампанії

Головний міф: PR — це дорого. Насправді створення корисного піар-матеріалу нерідко доступніше, ніж якісна реклама. Щоб зробити хорошу рекламу, треба заплатити агенції, потім — оплатити розміщення. Приміром, комерційне розміщення тексту у бізнес-виданнях України зараз коштує від 4 000 до 11 000 гривень, у лайфстайл-медіа — до 15 000 гривень. Якщо йдеться про відео, бюджет одного ролика може становити $10 тисяч — з орендою техніки та без розміщення. Це сценарій, режисура, актори, локація, реквізит. Для порівняння, я зараз знімаю відео з власних подорожей, інспектую авіалінії. Для зйомок мені знадобилось два айфона, стабілізатор, петельний мікрофон і дрібнички на кшталт рулетки. Сценарій пишу сам, маю поради у команди і в Facebook-френдів.

PR-статтю можна написати самостійно і опублікувати в медіа безкоштовно. Можна також звернутись до PR-агентства. Ми працюємо з агенцією. З переваг виділю те, що в агентстві чітко розуміють, які медіа потрібні проекту, та будують відносини між стартапом і ЗМІ. Ви отримуєте комплексну стратегію, яка реалізовується через різні формати: інтерв"ю, колонки, статті, коментарі. У агенції є широкий пул контактів зі ЗМІ, є команда, що генерує цікаві тими, готує якісні тексти. Робота ведеться постійно, а не принагідно. Спеціалісти контролюють головні меседжі та якість публікацій, відстежують вхідні запити від журналістів, можуть відсіяти зайве. І головне, агенція бере на себе відповідальність за роботу. Важливо лише правильно обрати агентство. Для мене важливо відчувати натхнення, синергію, "хімію" з людьми. Також додам, що агентство не допоможе, якщо у вас немає часу і готовності співпрацювати довгостроково, якщо ви не можете оперативно давати фідбек.

Що стосується бюджету, то він залежить від обраних ринків і KPI. Щоб робота була ефективною, раджу обирати агенцію, що спеціалізується на піарі малого та середнього бізнесу або стартапів (якщо у вас стартап). Також звертайте увагу на тематики, з якими працює агентство. В основі TripMyDream — власне технологічне рішення, тому ми розібрали агенцію, що спеціалізується на технологіях.

Ми не публікуємо матеріали в ЗМІ на комерційній основі. Я взагалі не раджу стартапам та МСБ платні розміщення. По-перше, бюджет кампанії часто обмежений. По-друге, на платних публікаціях надавати плашки "Реклама". По-третє, безкоштовне розміщення — гарантія якості тексту. Щоб медіа опублікувало матеріал без оплати, він має нести реальну користь, бути унікальним.

Щоб зверни тими, раджу моніторити коментарі в соцмережах, звернення до служби підтримки, дискусії на профільних ресурсах вашої галузі. А ще — говорити про те, що вас хвилює. Піар — це не про створення синтетичного образу, це про щире спілкування з аудиторією.

Також важливо знаходити баланс, поєднуючи галузеві тими (у нас — тревел), особисті, аналітику. Загалом з початку 2017 року у нас вийшла 51 публікація, серед яких — авторські колонки, новини (приміром, про наш каталог авіазнижок), матеріали на основі наших досліждень (інфографіка "Рейтинг найпунктуальніших авіакомпаній"), статті з моїми коментарями.

PR забирає більше часу, ніж грошів. Навіть якщо текст пише професійний автор, вам все одно доведеться витратити 1-2 години: даті інтерв"ю, перевірити готову статтю. Якщо пишете самостійно, на створення колонки може піти близько 8 годин. І це та сфера, де неможливо "відстрілятись" одним матеріалом і чекати на результат. Тому, якщо вам не подобається ідея, якщо вас не надихає спілкування, краще взагалі не починати. PR має бути в радість, інакше він не на користь. Сучасні інструменти PR

Сучасний піар — це не лише публікації в пресі. Вісь список інструментів, які можна включити до кампанії, з коментарями та прикладами.

Публікації в медіа. Ми відпочатку взяли за основу media relations. Обираємо дружні майданчики, зі схожою філософією, зі схожим tone of voice, не надто офіційні.

Робота з блогерами та лідерами думок. Через opinion leader"ів мі просували каталог авіазнижок у Facebook.

Випуск власного ЗМІ. Блог TripMyDream вже ставши повноцінним медіа, першим в Україні за тревел-тематиці, хто працює на таку аудиторію. Автори раді написати для нас текст безкоштовно, а дехто готовий навіть доплатити за публікацію.

Флешмоби. На День Святого Валентина цього року ми запустили акцію, де учасники знімали дуже теплі відео про свою любов. Подарунком були квітки у Стамбул.

Профільні івенти. Конференції та семінари можна організовувати самостійно або ж брати участь у тих, що влаштовують колеги. Ми стараємось використати кожну можливість. Так, мій партнер Тарас Поліщук на цьогорічному iForum ділився досвідом переходу на мову програмування Hacklang, а я 20 жовтня виступаю з доповіддю про PR малого та середнього бізнесу на Get Business Festival. До речі, всіх запрошую. Квітки в продаж.

var widgetOptions = {bg_color: 'fcfcfc', id: 942281, lang: 'uk', tickets_type: '35550'}; (function() { var script = document.createElement('script'); script.type = 'text/javascript'; script.async = true; script.src = "https://2event.com/js/widget-tickets.js"; document.getElementsByTagName('head')[0].appendChild(script); })();

Особиста сторінка фаундера та комунікації від першої особи. Приклади можна подивитись на моїй Facebook-сторінці або в Instagram.

Антикризовий піар та протидія чорному піару. Криз і кампаній чорного PR ми поки не малі, але знаємо, як захистити репутацію в разі потреби. Як розробити стратегію

Перш ніж переходіті до практики PR, треба розробити стратегію. Можна проконсультуватись зі спеціалістами, альо основні кроки у будь-якому разі будуть такі: Поставити мету: для чого вам потрібен піар, Визначити основні меседжі бренду, Визначити цільову аудиторію, якщо ЦА велика — сегментувати, Визначити пул медіа, які читає ваша ЦА, Визначити пул блогерів та опініон лідерів, Створити власні платформи: блог, акаунти в соцмережах, Визначити перелік питань та тем, які хвилюють аудиторію, Створювати власний контент, флешмоби, івенти — все що допомагає вирішити проблеми аудиторії і одночасно з тим доносити потрібні меседжі, Ділитись з медіа, Аналізувати результати.

Аналізувати результати треба в залежності від того, яку ви поставили мету. Приміром, якщо піарили продукт заради розширення аудиторії і підвищення продажів — вісь і основні метрики. Наш результат — більше 1 млн візитів на сайт щомісяця, більше 600 000 унікальних користувачів.

Для мене головний плюс PR — у його "душевності", у можливості спілкуватись з людьми. Я не люблю нічого нав"язувати, вважаю, що не буває правильних і неправильних рішень. Мені є що сказати про життя і бізнес, я люблю продукти, які роблю, і отримую задоволення, коли ділюсь досвідом від всього серця. Мене це надихає. Якщо вас теж — значити, піар — ті, що вам треба.

подробнее )

Фермерство як бізнес: хто такі українські фермери і з якими проблемами вони стикаються?

Останнім часом на державному рівні багато говорять про розвиток фермерства. Особливо це стало актуальним у світлі підготовки до відкриття ринку сільськогосподарських земель. Про захист фермерів як ключову умову зняття земельного мораторію неодноразово заявляли на урядовому рівні. 13 вересня Кабінетом міністрів України було прийнято постанову "Про схвалення Концепції розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018-2020 роки". Не хочу аналізувати весь документ, зупинюсь лише на окремих його аспектах.

Спочатку слід узгодити термінологію. Що ми розуміємо під висловом "фермер". Насправді, це не таке просте питання.

Сьогодні офіційно зареєстрованих фермерських господарств налічується близько 30 тисяч. Але фактично мова йде про 3 категорії учасників аграрного ринку, кожна з яких має діаметрально різні інтереси.

Перша категорія — це власники земельних паїв та земельних ділянок, призначених для особистого селянського господарства. Це люди, які "вийшли" з договорів оренди і використовують власні ділянки самостійно. Часто вони також використовують земельні ділянки членів сім'ї, а також винаймають земельні ділянки сусідів (при цьому орендні відносини в більшості випадків офіційно не оформлюються).

Такі господарства досить бурхливо розвиваються та іноді приносять непоганий прибуток. Є певна сільськогосподарська продукція, левова частка якої виробляється саме в цих господарствах. Це, зокрема, 98% картоплі, 70% великої рогатої худоби, 86% овочів, 86% овочів та фруктів.

Але великою проблемою функціонування цих господарств є ті, що смороду працюють здебільшого повністю в тіні. Ані ФОП, ані юрособа не реєструється, жодні податки не сплачуються. У земельній сфері ці господарства теж часто працюють в тіні. Право користування землею, яку селяни орендують в інших осіб, часто офіційно не оформлюється. Договори оренди не укладаються, розрахунки за оренду відбуваються "кешем". Що цікаво — останнім часом це стає проблемою для середніх та великих аграрних виробників. Завдяки несплаті податків та можливості заплатити орендну плату в більшому розмірі, ніж ту, яку пропонує основний орендар масиву, земельні ділянки "висмикуються" з його користування. Якщо ж ці ділянки розташовані в середині масиву, то це створює додаткові неприємності, пов'язані з необхідністю прокладання до них польової дороги.

Не зважаючи на вказані проблеми, розвиток особистих селянських господарств є однозначним позитивом. По-перше, все ж таки діяльність особистих селянських господарств забезпечує зайнятість населення. По-друге, будь-який бізнес проходити період первісного накопичення капіталу, де не завжди все працює в легальному руслі. У подальшому підприємець зацікавлений у тому, щоб легалізувати своє становище. Тому держава має сприяти прискоренню цього процесу і створити комфортні умови для тих, хто спрямує свою діяльність у правове річище. Адже розвиток цих господарств має величезний потенціал. Затвердженою концепцією передбачено створення державою сприятливих умов для трансформації господарств населення у фермерські господарства.

Друга категорія. Це ті громадяни, які встигли одержати від держави земельні ділянки у постійне користування у 1990 — 2000-х роках. Чинне тоді законодавство надавало можливість одержати в постійне користування до 100 га сільськогосподарських земель, з них 50 га — рілля. Земельні ресурси в тій годину не були дефіцитом, і хто реально бажав її одержати — отримав її.

Сьогодні ці особи в більшості випадків досить міцно стояти на ногах. Вони очолюють офіційно зареєстровані фермерські господарства. Їх земельний банк здебільшого поповнений за рахунок орендованих земельних паїв. Обсяг земельних ресурсів, які використовують фермерські господарства, є різним.

За даними Мінагрополітики, 75% із 33,7 тис. зареєстрованих фермерських господарств використовують земельні ділянки до 100 га. Але є господарства, які оперують декількома тисячами гектарів.

Проблеми цієї категорії у земельній сфері, на жаль, є. По-перше, виникає безліч питань щодо долі земель, які колись були передані їм у постійне користування. Прийнятий у 2001 році новий Земельний кодекс вже не передбачав можливості фізичних осіб мати землю на праві постійного користування. Мало того, перехідні положення цього кодексу встановлювали обов'язок постійних користувачів у певний строк переоформити його на оренду, і за невиконання цього обов'язку право втрачалось. Остання норма у 2005 році рішенням Конституційного Суду була визнана неконституційною, але проблеми у цього права залишились. Річ у тому, що право постійного користування чітко зв'язку язано із суб'єктом і не є відчужуваним. А отже, воно не може бути предметом спадкування. І в разі смерті фермера, земля повертається державі. У парламенті є декілька законопроектів, покликаних вирішити цю проблему, але поки що жоден з них не прийнятий. Сподіваюсь, що дані питання все ж таки зрушиться з місця, адже створення прозорих механізмів набуття фермерськими господарствами прав на землю визнано на рівні концепції одним із напрямів державної політики у цій сфері.

Іншою проблемою, яка сьогодні достатня гостро стоїть перед вказаною категорією фермерів, є чергова хвиля аграрного рейдерства, яка охопила Україну протягом останнього року. "Віджимання" землі та бізнесу сьогодні, на жаль, стають звичним явищем. Причин цьому декілька. По-перше, це проблеми у запровадженні нової системи реєстрації прав на землю. У 2013 році в цій царині відбулись значні зміни, і функція реєстрації прав на землю була передана від органів земельних ресурсів до органів юстиції (сьогодні реєстраційні функції під крилом Мін'юст юсту виконують органи місцевого самоврядування, райдержадміністрації та нотаріуси). Альо увесь масив реєстраційної інформації, накопичений органами земресурсів до 2013 року, не був перенесень до Мін'юст юстівського Реєстру. У результаті ми отримали проблему з подвійною реєстрацією оренди землі, коли "зверху" договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого до 2013 році, скажімо, у 2017 році реєструється право оренди цієї ж ділянки за іншою особою. Реєстратори прав (свідомо або через незнання") не помічають старого договором.

Існують і поширені схеми "віджиму" самого бізнесу за допомогою маніпуляцій з Державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В останні роки система реєстрації бізнесу зазнала серйозних змін і була суттєво спрощена. Зареєструвати бізнес стало значно простіше. Але водночас через надмірну спрощеність масово стрибнула вгору кількість шахрайських схем, пов'язаних із підробкою змін до статутних документів, рішень про зміну власників юридичних осіб і тому подібне. Зараз на рівні Кабміну навіть створена спеціальна робоча група, яка розробляє механізми боротьби з цим явищем. Альо поки що дієві механізми боротьби з цим не запрацювали.

Найбільш вразливими жертвами цих схем є саме фермерські господарства та невеликі аграрні господарства. З одного боку, у них є ті, що цікаво рейдерам, — земля, врожай, сільськогосподарська техніка. З іншого боку, вони не мають значного кадрового потенціалу для відбиття рейдерських атак. Навіть юрист у штаті фермерського господарства поки є скоріш виключенням, аніж нормою.

Та і, якщо чесно, якість юридичного оформлення документів у сільській місцевості, м яко кажучи, не завжди на висоті.

Тому завдання держави в плані захисту цієї категорії фермерів, перш за все, гарантія їх прав. По-друге, для їх ефективного розвитку є забезпечення до сучасної матеріально-технічної бази, новітніх технологій, кредитних ресурсів, інакше у конкурентній боротьбі з великими аграрними корпораціями вони зазнають поразку.

Важливою складовою державного впливу на розвиток фермерів та особистих селянських господарств має бути всебічна підтримка сільськогосподарської кооперації. Саме вона має забезпечити ті проблеми, які вирішити самотужки селянам дуже важко. Йдеться про забезпечення зберігання, переробки та збуту вирощеної продукції, створення відповідної інфраструктури. Тому задекларовані в урядовій концепції стимулювання розвитку сільськогосподарської кооперації слід вітати.

Існує також і третя категорія фермерів. І фермерами вони є лише на папері. Фактично — це частини великих аграрних корпорацій. Річ у тому, що державна підтримка фермерства, тім чі іншім чином, існувала в Україні протягом багатьох років. Форми її були різні: податкові пільги, новоствореним фермерським господарствам, можливість одержати землю від держави без проведення аукціонів і т. п. Цю підтримку використовували і великі аграрні компанії, створюючи цілу сітку підконтрольних фермерських господарств. У земельній сфері земельні ділянки отримувались в оренду на них, а потім зразу ж передавалася в суборенду іншим структурам.

Не викликає сумніву, що державна підтримка має надаватись лише першим двом категоріям. Того затверджена урядом концепція розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації створює передумови для перенесення фокусу аграрної політики держави на підтримку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації для створення середнього класу на селі. Що стосується великого аграрного бізнесу, то йому просто треба створити нормальні умови для ведення бізнесу та прозорі умови його ведення. Усі інші ресурси є в його розпорядженні.

подробнее )

Як власник паю може захистити свої права проти недобросовісного орендаря землі

Згідно з чинним мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення, основна маса землі аграріїв, формує їх земельний банк, що перебуває в оренді.

Щорічно агрохолдинги розширюють свій земельний банк в середньому на 30%. Для того щоб розширити і втримати свій земельний банк, фермерам часто доводиться боротися з недобросовісною конкуренцією і відставати свої права в суді.

Класичні ризики втрати права оренди землі визначені досить давно. Починаючи від недійсності угод по оренді і закінчуючи затягуванням процесу реєстрації права оренди в реєстрі речових прав.

Договір оренди

Обов'язки сторін за договором оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі" та безпосередньо положеннями укладеного між сторонами договору.

Практично в кожному договорі оренди землі фігурують такі обов'язки орендаря, як: дотримання сівозміни, збереження родючості грунтів, використання сучасних технологій, вжиття заходів щодо зменшення шкідливого техногенного впливу на землю, інвестування в розвиток і модернізацію меліоративних систем та об'єктів інженерної інфраструктури.

Слід зазначити, що термін "сівозміна" зустрічається практично у всіх спеціальних законодавчих актах по темі землекористування, зокрема у Земельному кодексі України, Законах України "Про землеустрій", "Про оренду землі", "Про охорону земель", постанови КМУ "Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозміні в різних природно-сільськогосподарських регіонах".

Що ж таке сівозміна? Як необхідно зберігати родючість ґрунтів? І чим загрожує аграріям не дотримання таких зобов'язань?

І найголовніше, як ці поняття співвідносяться з бажанням орендаря вичавити максимум з переданої у тимчасове користування землі, з одного боку, і бажанням орендодавця повернути собі після закінчення терміну оренди земельний масив, здатний надалі бути конкурентним і затребуваним, з іншого боку?

Зазначені питання безпосередньо залежать від довгостроковості і серйозності намірів фермера по здійсненню статутної діяльності. Якщо щодо земельного активу є масштабні і стратегічні цілі, орендар не в меншій мірі, ніж власник зацікавлений у забезпеченні максимального рівня врожайності землі, профілактики поширення хвороб, шкідників, бур'янів — а саме цю мету і переслідує сівозміну. При цьому в господарську діяльність вливаються інвестиції, в тому числі, у формі сучасних технологій, необхідних для якісного проведення посівів, збирання врожаю, дотримання вимог щодо екологічної безпеки і т. д. — наявність яких є одним з ключових факторів, що забезпечують, в тому числі, конкурентну собівартість продукції.

Навпаки фермер, який не планує довгостроковій сільськогосподарської діяльності, відчуває, що найближчим часом він буде витіснено з ринку або просто має намір агресивно збільшити прибутковість свого підприємства — не бачить для себе необхідності забезпечувати максимальне збереження активу, використовувати його раціонально та дбайливо, не допускати виснаження грунтів.

Судові спори

Очевидним інструментом захисту інтересів власника переданої в оренду землі у другому випадку є судовий позов про розірвання договору у зв'язку з істотними порушеннями його умов.

Факти порушення зобов'язань у подібних суперечках можуть виражатися в:

- показання свідків;

- актах, складених у момент виявлення порушення, з обов'язковим залученням до складу комісії представників місцевих органів влади, компетентних організацій та установ, громадськості;

- експертних висновках, що свідчать про зменшення рівня родючості землі, про деградацію земель, заподіянні шкоди навколишньому середовищу і орендованим земельній ділянці зокрема і т. д.

Яскравим прикладом подібної ситуації є ланцюжок судових рішень у справі № 173/527/14-ц за позовом власника землі до орендарю (юридичній особі), діяльність якого полягала у щорічному (протягом п'яти років) вирощуванні соняшнику. Відповідно до умов сівозміни в повторних посівах цю культуру можна повертати не раніше ніж через 7-8 років. У результаті судового розгляду були встановлені факти критичного стану ґрунтів земельного масиву, що лягло в основу відповідного судового рішення, залишеного в силі за результатами перегляду в апеляційному порядку.

Крім того, прикладами розірвання договорів оренди землі у зв'язку з порушенням орендарем вимог закону і договірних зобов'язань щодо порядку використання землі та умов її належної збереженості, можна вважати судові рішення Верховного Суду України від 20 січня 2016 року і 3 лютого 2016 року у справах № 6-1998цс15 і № 6?1999цс15 відповідно.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною в постанові по справі № 6-1998цс15, встановлення фактів порушення умов договору оренди землі в частині належного використання і збереження об'єкта оренди, внаслідок яких був порушений режим використання землі, спричинила за собою забур'яненість і заліснення земельного масиву — є підставою для розірвання договору оренди.

Необхідно відзначити, що зазначені порушення йшли у зв'язці з невиконанням орендарем зобов'язань по виплаті орендної плати, але, тим не менш, на мій погляд, кожне з таких порушень окремо може бути достатньою підставою для задоволення відповідних позовних вимог позивача.

Висновки

У підсумку, незважаючи на свою певну декларативність на думку багатьох орендарів, належне виконання вищевказаних зобов'язань останнім часом виходить на перший план, нарівні з такими знаковими зобов'язаннями виплата орендної плати.

З урахуванням цього фермерам, які хочуть зберегти наявний земельний банк, слід уважно поставитися до аналізу стану виконання ними відповідних договірних зобов'язань і, як наслідок, оперативно вжити заходів до зниження ризиків виникнення такого судового спору і передачі його на розгляд у суд.

На мою думку, велика ймовірність того, що в найближчому майбутньому такі спори будуть мати істотну питому вагу в загальному масиві, земельних спорів, що розглядаються в судах України.

подробнее )

Курс биткойна підскочив до $5 800

Курс биткойна, що подолав у четвер позначку в $5 000, у п'ятницю підскочив до нового рекорду, пише газета Financial Times.

Згідно з даними coindesk.com вартість кріптовалюти в ході торгів піднімалася до $5 856,1.

До 10:30 курс биткойна становив $5 530, що на 1,7% вище рівня закриття ринку в четвер.

Вартість биткойна, наближалася до $5 000 на початку вересня, до середині минулого місяця опустилася нижче $3 000 на тлі посилення регулювання ринку криптовалют в Китаї.

подробнее )

До 15% ринку побутової техніки в Україні становить контрабанда — глава "БСХ Побутова техніка"

Компанія "БСХ Побутова техніка" була заснована у 1995 р. і є дочірнім підприємством німецької BSH Hausger?te GmbH. Компанія пропонує широкий спектр побутової техніки під брендами Bosch, Siemens, а також Gaggenau. В інтерв'ю Delo.UA генеральний директор компанії Сергій Максимов ділиться спостереженнями щодо особливостей розвитку українського ринку побутової техніки

Сергій, що зараз відбувається на ринку дрібної побутової техніки в Україні, сильно українські тренди відрізняються від європейських?

Ринок побутової техніки в Україні у 2017 році почав зростати. Факторами, що сприяють зростанню ринку, є зростання рівня доходів населення і відкладений попит на побутову техніку.

Якщо говорити про тренди ринку, то український споживач повторює загальноєвропейські тенденції. Із загальноєвропейських трендів, які приживаються в Україні, варто зазначити наприклад, використання акумуляторних і вертикальних пилососів, а також зростання попиту на стаціонарні блендери. Ці дві групи отримали бурхливий розвиток за останні два роки в країнах ЄС, і Україна повторює ці тенденції.

Наскільки істотне зростання?

В грошах зростання ринку дрібної побутової техніки порівняно з 2016 р. становить близько 30%.

А в штуках?

В штуках зростання ринку важко виміряти, так як у дрібній побутовій техніці дуже багато позицій і найменувань. Іншими словами, зростання різних сегментів дрібної побутової техніки — різний, і підсумовувати показники буде некоректно.

А з яким запізненням загальноєвропейські тренди доходять до України?

Запізнення практично немає, тому що ми пропонуємо нові продукти в Україні одночасно з Європою. Це також відносно новий тренд.

Давайте згадаємо, коли в Україні стався технологічний стрибок? Після розвалу Радянського Союзу, коли практично в один момент стали доступні останні технології з усього світу. Це сталося настільки швидко і настільки стрімко, що ми навіть не усвідомили масштабу змін. Зараз ми отримуємо всі новинки одночасно з усією Європою. Я б сказав, що єдина різниця полягає в купівельної спроможності населення. Українці купують дешевшу продукцію, ніж в Європі. Причина очевидна — низька купівельна спроможність.

А яка різниця між ціною, яку готові платити в Європі та в Україні?

У дрібної побутової техніки різниця в ціні менше та становить приблизно 30%, у великої побутової техніки різниця більш суттєва.

Можете відзначити позиції, які вже вийшли з ужитку європейців, і, ймовірно, скоро перестануть користуватися попитом в українців?

Так, такі позиції є. І тут ми теж повторюємо загальноєвропейські тенденції. Ось давайте пригадаємо стаціонарні блендери, які у нас зайшли як тренд. Чому вони зайшли? З-за загального тренду до здорового харчування. З-за цієї тенденції у нас практично вийшов з ужитку такий товар, як фритюрниця. Він майже зник з полиць супермаркетів в Європі, точно такий же тренд ми можемо спостерігати і в Україні.

Які товари можуть зникнути з ужитку, наприклад, через п'ять років?

Важко сказати, які товари зникнуть. Думаю, що з'явиться більше нових товарів для здорового харчування.

Правда, в сегменті дрібної техніки існують і свої регіональні особливості. Є такі продукти, які в нашій країні використовуються, а в Європі попитом не користуються.

Один з прикладів — м'ясорубка. Практично всі міжнародні концерни зробили його для ринків СНД, тому що робити фарш вдома — це наша традиція. У країнах ЄС будинку ніхто не робить фарш, за ним йдуть в магазин.

Мабуть, мені знайомий єдиний приклад в Європі, де також продаються м'ясорубки. Це скандинавські країни — Швеція, Норвегія, Данія. Я довго не міг зрозуміти, в чому причина. Виявляється, у них є період полювання на лосів, коли одномоментно в домашніх господарствах з'являється дуже багато м'яса лосятини і його треба якось переробляти. Ось для цього вони і використовують м'ясорубки.

Сергій, розглядає компанія BSH Hausger?te можливість виробництва комплектуючих для техніки в Україні?

Мені хотілося б, щоб щось вироблялося в Україні. Але, на жаль, поки що нам нічого не вдалося замовити в нашій країні з комплектуючих, оскільки локальне сировина не відповідає вимогам і специфікаціям нашої компанії.

А можливість зборки техніки в Україні не розглядаєте?

Поки немає. Ні більшу, ні дрібну техніку поки що не збираємо.

А в найближчій або середньостроковій перспективі?

Можу сказати відверто — поки що немає. Як я зазначив вище, по-перше, тому, що не можемо знайти потрібного якості комплектуючих. По-друге, з причини низького попиту. Будь-міжнародний концерн, приймаючи рішення про будівництво заводу в країні, насамперед, оцінює можливості реалізації продукції на локальному ринку.

У 2014-2015 роках український ринок побутової техніки скоротився в два рази, і хоча в цьому році спостерігається зростання, для його повного відновлення потрібен час.

В Україні сильний IT-сектор. Як ви думаєте, чи можливо якусь частину програмного коду розробляти в Україні?

Теоретично це, напевно, можливо, але поки що розробники BSH Hausger?te знаходяться в Німеччині.

Чи думаєте ви про таке майбутнє?

Я думаю, що перший крок у цьому напрямку зробили наші колеги по концерну Robert Bosch — у них вже є певні розробники, які працюють в Україні.

Давайте тепер поговоримо про ринок великої побутової техніки. Наскільки тенденції в Україні та за кордоном відрізняються?

За великої побутової техніки ми також спостерігаємо зростання після кризи. У грошах (в грн) — близько 25%, і це істотне зростання, в штуках — близько 18%.

Коли ви розповідали про дрібної побутової техніки, то говорили, що спостерігається загальносвітовий тренд виходу деяких товарів з ужитку. Що стосується великої побутової техніки, яка техніка нині виходить з ужитку європейців і, можливо, українців?

Традиційно існують дві великі товарні групи великої побутової техніки — це холодильники і пральні машини. Вони присутні у більшої частини українських сімей.

Та техніка, яка пробиває зараз собі дорогу, — це вбудована побутова техніка. Так, ми спостерігаємо поступову заміну окремо стоять плит вбудованими. Це — одна з найголовніших тенденцій на ринку великої побутової техніки. При цьому під вбудованої побутової техніки ми спостерігаємо наступну тенденцію — споживачі шукають технологічні варильні поверхні — наприклад, індукційну варильну поверхню, яка за швидкістю приготування вже наближається до газових плит.

У холодильниках у нас теж намітилися певні зміни. Якщо років 10 тому основним продавалися, так би мовити, краплинні холодильники, то зараз більшою популярністю стали користуватися холодильники no frost, які не потрібно розморожувати.

Є якісь особливості в України за великої побутової техніки?

В Україні дуже низьке проникнення на ринку такої товарної групи, як посудомийні машини.

У Німеччині, скажімо, більше ніж у 60% населення є посудомийна машина. У нас — лише у 5% населення.

Як ви думаєте, на скільки може збільшитися кількість посудомийних машин в родинах українців у найближчі п'ять-сім років?

Відсоток однозначно буде збільшуватися, тому що використання посудомийних машин — це зручно, це гігієнічно і це по-європейськи. На скільки, сказати складно.

Не можу не торкнутися питання контрабанди техніки. За вашими оцінками, скільки з представленої в Україні побутової техніки Воѕс? і Siemens є легальною? Що у нас із сірої побутовою технікою?

Ми неодноразово обговорювали цю проблему з різними державними органами і намагаємося виносити його на обговорення через Європейську бізнес асоціацію.

За нашими приблизними оцінками, рівень "контрабанди" побутової техніки в Україні досить високий і складає до 15% від рівня продажів легальних продавців.

У країнах ЄС взагалі відсутня контрабанда або цей рівень набагато нижчий?

В ЄС практично відсутнє таке явище, як "контрабанда" побутової техніки.

Що отримує покупець, коли купує сіру побутову техніку? Чи є якесь гарантійне обслуговування?

Я швидше можу сказати, що покупець не отримує в разі купівлі контрабандного товару. Він залишається без гарантійного обслуговування та ремонту цієї техніки.

Нелегальні торговці в момент покупки продукції запевняють, що вони візьмуть ремонт на себе, але потім вони зникають з поля зору. Відповідно, покупець, придбавши прилад і зіткнувшись з проблемою, не знаходить організацію, яка йому техніку продала.

Як перевірити, чи була продукція легально ввезена в Україну?

На нашому сайті ми пропонуємо споживачеві можливість переконатися, завезений товар легально чи ні. Це можна перевірити по транспортному кодом на великій побутовій техніці.

подробнее )

Як в останній момент в Украиїні витворили суд з інтелектуальної власності

Почнемо, напевно, з Указом Президента від 29 вересня 2017 року, завдяки якому і з"явився Вищий суд з питань інтелектуальної власності. День утворення суду добре корелює з абревіатурою його назви — ВСПІВ, адже кінцевий термін для створення суду збігав вже 30 вересня 2017, тобто 12 місяців після набрання чинності Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Але чого вартий суд, в якому немає суддів? Тому вже 30 вересня 2017 року зібралась Вища кваліфікаційна комісія суддів України і прийняла рішення про ті скільки буде суддів у ВСПІВ і як смороду там з"являтися. А саме, рішенням встановлено, що суддів буде "21 одиниця", і призначать їх за результатами конкурсу, який вже оголошено. Документи від потенційних кандидатів прийматимуть з 1 по 15 грудня 2017 року. До речі, на вакантні посади можуть претендувати судді, адвокати, патентні повірені та науковці, які мають достатній професійний стаж. Практикуючі юристи, які свого часу не отримали адвокатське, на цей потяг правосуддя не потрапляють.

Спираючись на досвід конкурсом до Верховного суду, який від початку і до призначення на посади зайняв близько 11 місяців, за оптимістичного розвитку подій можна припустити, що ВСПІВ отримає своїх суддів вже за 5-6 місяців — їх все-таки всього 21 одиниця, і ВККС вже встиг потренуватися на новоспечених суддях найвищої інстанції.

Суд і судді — це, звісно, добре, але за якими правилами вони працюватимуть? Це ще один елемент, поки слабо визначений у часі та у просторі. Сайт Верховної Ради підказує нам, що проекти нових процесуальних кодексів якраз знаходяться на розгляді депутатів, які вже запропонували тисячі самих "конструктивних і мудрих" правок. Також ЗМІ повідомляють, що Президент визначив прийняття кодексів як пріоритетне питання цього депутатського сезону. Що ж, тут залишається тільки гадати, коли ми побачимо фінальний результат роботи, який, серед іншого, включає і процесуальні правила роботи ВСПІВ. Логічно було б припустити, що це має статись десь одночасно із призначенням суддів ВСПІВ.

Ну і відкритим залишається питання, що станеться з судовими справами з інтелектуальної власності, які розглядатимуться на момент реального початку роботи ВСПІВ. За досвідом не однієї судової реформи, через яку ми вже пройшли, можна припустити, що відповідний суд закінчить розгляд справи, яку почав, а подалі оскарження і розгляд буде вже відбуватись за правилами нового кодексу. Від тільки бажано при цьому не забути, що у випадку зі ВСПІВ до господарського судочинства цілком можуть потрапити справи, що розглядались за цивільним процесом. У тому числі зі своїми вимогами до доказів, які можуть не працювати в господарському процесі (наприклад, показання свідків в госпсудах не приймаються). До того ж апеляція у ВСПІВ за чинним проектом досить своєрідна, та і касація всього одна замість сьогоднішніх двох.

Отже, всі ці події вказують на те, що найближчий рік практикуючих юристів, їх клієнтів та кандидатів до складу ВСПІВ очікують "сюрпризи", пов"пов'язані з довгою і звивистою дорогою становлення вітчизняного правосуддя.

подробнее )

У першому півріччі 2017 року ринок виріс на 27,6% — генеральний директор Comfy

Ігор, ви в компанії 10 років. Тим не менш, коли стаєш СЕО, досвід приходить кардинально новий. Розкажіть детальніше, що змінилося з призначенням у вашому випадку за останні 9 місяців?

До позиції СЕО я очолював різні напрямки в компанії. За цей час були періоди активного росту ринку, так і глибокої кризи. Протягом останніх п'яти років я керував самим головним, на мій погляд, бізнес-процесом компанії — продажами. Головним — оскільки це, в першу чергу, "перша лінія" взаємовідносин з клієнтами. Це був серйозний досвід роботи в найбільшому за чисельністю співробітників департаменті. Але коли береш відповідальність за весь контур бізнесу — це зовсім інший виклик і інші враження. З одного боку — це дуже цікаво, тим більше у такий як зараз, період соціально-економічних змін в країні, принципових змін у споживанні і технологічних змін у бізнесі. З іншого боку — балансувати інтереси між функціями і вибудовувати пріоритети не так просто, як здається на перший погляд.

Comfy завжди відрізняла сильна команда функціональних керівників. Тим не менш в нову посаду ви увійшли не один. Чому?

Так, в команді відбулися структурні зміни. В цьому році оновилася майже половина топ-менеджменту. Новим комерційним директором став Іван Павлик, операційним директором — Наталія Кутузова, це люди, які виросли всередині компанії. Також на посаду IT-директора прийшов Сергій Гаврилов, який раніше працював у "Приватбанку". І в нашій команді з'явився новий директор з логістики.

При цьому хочу підкреслити, що всі зміни були еволюційні, а цінності компанії повністю преемственны новим менеджментом. Мені хочеться вірити, що нова команда ініціативніше й швидше. Раніше дуже багато ідей щодо змін і поліпшення генерував власник, сьогодні це відповідальність команди, і не тільки топ-менеджменту.

Бізнес-середовищі відомі рівень прихильності і пристрасті Станіслава Роніса, засновника Comfy, до своєї мережі. І абсолютно точно, що йому, як власнику, було непросто "відпустити бізнес" і передати управління вам. Ви-то самі, ще не будучи "обраним" вірили, що таке можливе?

Прямо скажемо, не тільки я, але і багато хто не вірив, що хтось інший зможе керувати Comfy. До мого призначення з моменту створення, компанією керував її засновник — Станіслав Роніс — дуже харизматична і непересічна особистість. Він генерував більшість стратегічних рішень і, відповідно, нести за них відповідальність. Топ-менеджмент, швидше, поділяв ідеї і втілював їх.

З часом, стала вибудовуватися система управління компанією, у якої більше відповідальності і рішень було делеговано менеджменту. Страх і неготовність "відпустити бізнес" рушаться, коли власник бачить успішний результат роботи команди. Підкреслюю, команди, оскільки тут важко покластися на одну людину, набагато легше повірити высокомотивированной професійній команді. Звичайно, в команді повинен бути лідер.

Але все-таки, можна детальніше: чому саме ви?

Я думаю мій успіх більше пов'язаний з людьми. Мій улюблений теза про нашу компанію "ми працюємо з людьми і для людей", тому більшу ставку я завжди роблю на команду.

Завдання лідера — не тільки самому брати більше відповідальності, але і вчитися ділити її з командою топ менеджменту. Сьогодні, кожному з топ-менеджерів я довіряю більший контур відповідальності за результат.

Думаю, що в моєму призначенні зіграло відразу кілька факторів. По-перше, позитивний управлінський досвід, по-друге — лідерські якості і, що важливо — прийняття командою. В Comfy дуже сильна команда, це яскраві та неординарні особистості з глибокими компетенціями і серйозним управлінським досвідом. Крім результату за спиною, у мене є повага до людей, довіра команди і вимогливість до себе.

Ви до цього доросли чи це вроджене?

Скоріше це вроджене. Батьки вчили бути відкритим до комунікацій, поважати людей, бути активним. Мені завжди хотілося бути лідером у школі, у Вузі. Вдавалося знайти спільну мову з дуже різними людьми. Звичайно, для професійного менеджменту потрібно було ще дорости і нанизати на вроджені якості ряд компетенцій. Але я впевнений, що управління — це певні якості характеру плюс досвід постійного вирішення завдань. Цього неможливо навчити в теорії. Це щоденні тренування прийняття рішень.

Перед призначенням вам напевно поставили високу планку. Які у вас KPIs?

Я не пам'ятаю коли в Comfy не була поставлена висока планка. І мені ніяких поблажок в цьому сенсі не зробили.

В цьому році дуже амбітні цілі, ми говоримо про досить значному зростанні продажів і частки на ринку.

Якщо говорити про KPIs, то це, в першу чергу, отримання планованого прибутку, при зростанні частки ринку, утримання високого NPS.

Сірість і закритість вашого ринку — також загальновідома константа. Чому в сегменті немає прозорості? Багато хто не хочуть і не можуть працювати в правовому полі, тут і робота через конгломерати Фопів, контрабанда і т. д.

Багато операторів ринку до цих пір використовують "сірі" схеми в роботі. Сьогодні прозорість — один з головних факторів, що впливають на ефективність бізнесу. Якщо всі вийдуть в правове поле і почнуть грати в рівних умовах, платити податки в бюджет — розподіл сил на ринку сильно зміниться, аж до виходу деяких гравців.

Тим не менш, напевно, є ті колеги (всередині країни), які змушують вас бути ще швидше, розумнішим і ефективніше?

Звичайно. Зараз на ринку є компанії-лідери, які динамічні і драйвят зміни і компанії-аутсайдери. Причому такі приклади можна знайти в ритейлі, HoReCa, банківському секторі і т. д. Аналіз простий: потрібно просто подивитися, в яких магазинах і інших місцях багато людей. І задуматися, як стати новіше, цікавіше, зручніше, потрібніше для покупця. Спектр конкуренції зараз дуже широкий. Чому люди приходять до нас? З одного боку люди приходять за технікою, але з іншого, — за позитивними емоціями. І з другого мотиву контингент суперників стає істотно більш серйозним.

Comfy не так давно оновила формат частини магазинів. Можете оцінити ефект від таких змін?

Ми стали першим мультиканальным рітейлером в Україні і почали реальні продажі з віртуальної полиці. В результаті реформата, ми скоротили площу магазинів, при цьому збільшили продажі в середньому на 20%.

До речі, ми були першими, хто приніс поняття "формат магазину" у нашому сегменті на ринок України. Коли в 2008 році до нас приїжджали перші консультанти, австрійська компанія CONPlementation і навчали нас категорийному менеджменту, управління товарної матрицею, промо циклам, іноді ми думали, навіщо це взагалі на нашому ринку. Нам розповідали, що магазин повинен бути прямокутним, а вартість оренди повинна бути прив'язана до відсотку від продажів. Я сам сидів тоді і дивився на цих консультантів з думкою: "Про що вони говорять взагалі, які відсотки?". В той момент вигравав на ринку той, хто встигав "вирвати" найбільш цікавий майданчик раніше конкурентів. Але все змінилося.

Сьогодні, формат — це одна з базових компетенцій в ритейлі і ми постійно думаємо про його актуалізації з урахуванням мінливої середовища, нових технологій і запитів споживачів.

Скільки в середньому обходиться оновлення одного магазину і який період окупності цих вкладень?

Від 2,5 до 4,5 млн грн в залежності від площі. Окупність — до двох років. Раніше ми вважали, що термін життя формату близько п'яти років, сьогодні ми робимо інвестиції в формат, виходячи з розрахунків, що життєвий цикл формату магазину три роки.

Яким має бути магазин для великого міста-мільйонника, для обласного центру і невеликого населеного пункту?

На це впливає комплекс факторів. Ключові доступні майданчика, кількість жителів і їх потреби, середа — сусідство з іншими рітейлерами та операторами розваг. Зараз у нас три робочих формату — флагманський магазин, формат 500 і 300 формат.

Флагманський — найбільші за площею і широті представляється асортименту магазини. Вони відіграють найбільшу роль у знайомстві покупців з новими ексклюзивними продуктами. Такі магазини ми відкриваємо у великих містах, флагманських ТЦ.

Формат 500 — магазини, які ідеально збалансовані по площі і наповнення. Дають весь необхідний асортимент, сервіси і комфорт.

Пілот за останнім формату (формат 300 — ред.) ми зробили лише наприкінці минулого року. В цьому році вже відкрито 14 магазинів. Ці магазини дозволяють продовжити експансію в міста до 100 000 жителів, де теж затребувані наші товари і сервіси.

Тобто відтепер ви стали робити ставку на невеликі магазини?

У кількості — так. У цьому році ми продовжуємо реформатирование мережі і відкриття нових магазинів. Мережа представлена практично у всіх великих містах. Тому, з точки зору географії, потенціал для розширення на ринку для нас — невеликі міста.

У планах нашого розвитку — експансія в глибину регіонів з форматом "300". Але при цьому для нас важливо бути присутнім флагманським форматом в кращих торгових центрах країни.

В цілому, ми досить стримано ставимося до розвитку кількості торгових точок. Всі магазини мережі — прибуткові і це дуже принципово для нас.

Яка різниця між споживачами, які воліють купувати техніку оффлайн і онлайн?

Кардинально споживач не відрізняється. Цікаво, що одні й ті ж люди демонструють різну поведінку при різних потребах.

Споживачів, які користуються тільки оффлайн, як і тільки онлайн, насправді не так багато. Сьогодні Інтернет на 80% присутня в ланцюжку покупки. Перед тим, як прийти в магазин і щось купити, у 8 з 10 випадках споживачі шукають інформацію в Інтернеті, порівнюють характеристики і ціни. А потім — купують, роблячи замовлення в нашому інтернет магазині або в традиційному, вибираючи зручну форму доставки або pick up.

Для нас важливо забезпечення кращого клієнтського досвіду в тому місці, де покупцеві зручніше на всіх етапах клієнтського подорожі. В цьому ми і бачимо суть мультиканальности.

Можу сказати, що в Comfy в цьому році канали продажів зростають майже пропорційно, інтернет трохи випереджає. Це нас радує. Оскільки набагато важче забезпечити зростаючий інтерес до оффлайн майданчику. Магазин — дуже важлива ланка для нашого покупця. Інтернет потрібен, щоб без поспіху зробити вибір, почитати про товар, але часто люди йдуть в магазин, адже саме там вони можуть отримати позитивні емоції.

Емоції у вигляді турботи консультанта?

Різні емоції. Впевненість у виборі. Помацати — підтвердити своє рішення, зважити альтернативи. Емоції від радості покупки в цілому. Особливо коли ми говоримо про покупки, які ми робимо рідко, раз в п'ять-десять років. Ось, наприклад, людина хоче купити посудомийку. Інтернет — це добре, але часто покупець хоче її помацати, подивитися детально розібратися що і як працює. Зрозуміти, врешті-решт, за якими критеріями вибирати. За цим він і приходить в магазин.

Або візьмемо, до прикладу, смартфон. Їх ми змінюємо часто, більш-менш знайомі з технічними характеристиками і споживчими властивостями. Часто люди не хочуть довго чекати покупку, хочуть зайти в магазин і вийти з новим телефоном. Плюс дуже важливий сервіс — щоб налаштували обліковий запис, наклеїли захисну плівку на скло, підібрали чохол і т. д. Зайти в магазин і вийти з вже налаштованим робочим телефоном. Ось, чого хоче споживач.

Comfy навіть робить особливий акцент на виборі смартфонів в своїй новій рекламній кампанії...

Ми дійсно багато говоримо про інновації. Активно ростуть інноваційні категорії: персональні гаджети, електротранспорт, розумний будинок, VR. Смартфон коштує в центрі інновацій, з ним синхронізовано підлогу нашого життя. Сьогодні це найбільш швидко зростаюча категорія товару, з приростом близько 25% у рік. В тому числі і за рахунок "йдуть" категорій: мобільні телефони, фотоапарати, планшети, мультимедійні плеєри. Функціонал цих продуктів сьогодні інтегрований в смартфони.

Ваш клієнт теж став більш вимогливим?

Так. В цьому є парадокс українського ринку. Соціально-економічна ситуація в країні залишає бажати кращого, а клієнт стає все більш вимогливим. Це змушує бізнес бути ще уважнішими до потреб клієнтів і працювати ефективніше.

Раніше ми дуже часто дивилися на ринок Росії, Німеччини, Австрії і т. д. Європейські ринки були для нас бенчмарком. Зараз ми розуміємо, що за деякими аспектами бізнесу ми обігнали Європу. Оскільки нам потрібно бути швидше і ефективніше. Наш ринок скоротився в штуках і купівельна спроможність не висока, а вимоги до сервісу — дуже високі. Тому сьогодні ми дивимося на досвід провідних компаній з інших галузей. Приміром, ПриватБанк, "Нова пошта" і так далі.

Щоб бути інноваційними, потрібно стимулювати цю культуру всередині організації. Які інновації застосовуєте в менеджменті?

Поділюся цікавим експериментом, який ми зробили в цьому році. Суть експерименту полягала в тому, що протягом одного дня топ-менеджмент компанії повністю замінив персонал магазину в торговому залі. Особливість проекту була в повному зануренні топів в бізнес-процеси на майданчику магазину. В день "Ч" не залишилося жодного реального співробітника магазина. Виявилося, що правильно чек сформувати не менш складно, ніж рухати космічні кораблі менеджменту. Ми готувалися до роботи в торговому залі майже місяць. Їздили на стажування в магазин, проходили всі ці етапи навчання торгового персоналу, вчилися працювати з формуванням замовлень, видачею та упаковкою товару. Головним завданням перед собою ми ставили зрозуміти і поліпшити всі бізнес-процеси зсередини. Ну і, зрозуміло, виконати денний план продажів магазину.

Звичайно, у нас все вийшло. Але справедливості заради, варто визнати, що це було дуже непросто. В магазин ми зайшли в дев'ять ранку, а вийшли в 12 годин ночі. Зате ми отримали таку величезну кількість інсайтів, які б в житті не згенерували, перебуваючи в офісі. Наприклад, тиждень тому ми запустили пілотний проект щодо спрощення процедури повернення товару. Тепер повернення займає в середньому 10 хвилин. А все тому, що фінансовий директор та голова юридичного департаменту самі провели два таких повернення і поспілкувалася з клієнтами.

Який результат — необхідний мінімум продажів виконали?

Ми зробили на 30% більше плану. Це було принципове питання, бо з нами в "батл" вступили кращі магазини мережі. Цей проект розбурхав всіх, магазини дуже хотіли обійти топів в продажах, розуміючи, що ми будемо працювати не на своєму... ( подробнее )

Як малому бізнесу купувати у Китаю: 3 найчастіших питання підприємців та відповіді на них

Який товар мені вибрати?

Кожен підприємець повинен знати і відчувати свого клієнта — стежити не тільки за існуючим попитом, але і за основними тенденціями у своїй категорії товарів. Крім цього, добре розбиратися у своїй категорії товарів та кожному товарі конкретно, чітко розуміючи всі його характеристики, переваги і недоліки.

Парадокс, але найбільш часте запитання, яке задають початківці підприємці, звучить так: "Який товар мені вибрати? Що з Китаю найкраще продається? Вудка або кросівки, а може ось той фітнес-трекер?". Відповідь проста — продавати можна абсолютно все, в чому ви розбираєтеся. Оптові замовлення або маленька партія?

Важливо бути чесним перед самим собою і не мати завищених очікувань. Якщо у підприємця немає 100% впевненості у виконанні наміченого китайським постачальником плану продажів, краще відмовитися від оптових замовлень або нереальних планів по вартості відвантаженого товару.

Більш правильним рішенням буде знайти постачальника, який зможе забезпечити товаром незалежно від обсягів продажів — від 1 одиниці до 100 і більше. Повірте, таке дійсно існує. Є дуже поширений стереотип, що з Китаєм можна працювати тільки так: об'єкт, тільки під замовлення, тільки брендинг, тривала і складна розмитнення. Немає. Не варто закладати майно, щоб банк кредитував вас для закупівлі контейнера товару з Китаю. Якщо ви постараєтеся, зможете знайти потрібного вам постачальника. Яку ціну мені потім встановити на свій товар?

Перше і найважливіше, що необхідно зробити — провести аналіз ринку серед конкурентів. Отримавши підсумковий результат, пам'ятаємо, що впадати в крайнощі погано не тільки в звичайному житті, але й у бізнесі. Спроба демпінгувати ринок шляхом штучного заниження ціни суто для первинного залучення уваги клієнта, може закінчитися плачевно. Людям властиво не довіряти товарів із занадто низькою ціною, особливо, якщо мова йде про маловідомої марки.

Є випадки, коли клієнти, дивлячись на дуже низький цінник, нервово перепитували вартість у служби підтримки, і в підсумку, так і не наважившись ризикнути, йшли без покупки. Хоча вони могли б і купити товар навіть за ціною в 1,5 рази вище запропонованої. Ви завжди можете продавати товар, ціну на яку встановіть вище середньоринкових, проте пам'ятайте, що вартість зобов'язує вас дотримуватися і якість.

Разом 3 секрети успішних малих бізнесів, які працюють з Китаєм: усвідомлення своїх можливостей; знання своєї ніші; зрозуміла система ціноутворення.

20 жовтня в Києві в НСК Олімпійському пройде Get Business Festival, де маркетинг-директор Meest China Ольга Кащенко розповість про те, як малому і середньому бізнесу купувати у Китаю.

Квитки вже у продажу

var widgetOptions = {bg_color: 'fcfcfc', id: 942281, lang: 'uk', tickets_type: '35550'}; (function() { var script = document.createElement('script'); script.type = 'text/javascript'; script.async = true; script.src = "https://2event.com/js/widget-tickets.js"; document.getElementsByTagName('head')[0].appendChild(script); })();

подробнее )

Як застрахувати компанію від кібератак

Кібератака 27 червня 2017 року разом з Petya.A показали українському бізнесу, що жарти кончены. В цей день компанії втратили $8 млрд, 75% інцидентів припало на Україну, постраждали 12 500 комп'ютерів. І це тільки офіційні дані.

Нас поставили перед вибором: або ми починаємо серйозно підходити до питання кібербезпеки в своїй компанії, не залежно від того, в якій сфері ми працюємо, або разом з аудиторами будемо рахувати збитки та відправляти працівників у безстрокову відпустку. І тут перед нами постає завдання. Якщо ми голосуємо на користь кібербезпеки, то як правильно підійти до її побудови, з чого вона складається, і з чого починати?

У загальноприйнятій практиці скелет інформаційної безпеки в компанії складається з чотирьох основних факторів — корпоративні політики на випадок кібератаки, навчання співробітників, технологічні рішення та киберстрахование. Корпоративні політики на випадок кібератаки

Перший — виписаний і відпрацьований план безперервної бізнес активності на випадок кібератаки, а також ряд корпоративних політик кібербезпеки. Простіше кажучи, це інструкції і вимоги щодо доступу до комп'ютерних систем і керівництва на випадок кібер-інциденту, тобто хто буде займатися відновленням систем, куди на цей час переміститься офіс, на чиїх комп'ютерах будуть працювати співробітники, хто буде відповідати на дзвінки та інше.

Дуже важливо тут не перетворити складання та відпрацювання такого документа в профанацію, адже його наявність і реалізація може істотно полегшити життя у разі чергового Petya.A або його брата. Навчання співробітників

Другий — навчання працівників основам кібербезпеки і грамотної поведінки в мережі. За статистикою, 55% збитків, пов'язаних з порушеннями інформаційної безпеки, відбуваються з вини працівників.

Змоделюємо ситуацію. В офісі на підлозі лежить безіменна USB-флешка. Яка її подальша доля? Швидше за все, її підбере хтось з персоналу (і будемо сподіватися, що це не буде бухгалтер) і вирішить перевірити, що на ній записано, вставивши в комп'ютер. Всі. І це один з найпростіших прикладів. Саме тому навчання персоналу є важливою складовою стратегії кібербезпеки.

Технологічні рішення

Третій — впровадження технологій захисту комп'ютерних систем. В залежності від розмірів підприємства та сфери діяльності. Для e-commerce важливо захистити себе від DDoS-атак, для банків критичною буде захист персональних даних і операцій в інтернет-банкінгу для аудиторів — захист корпоративних конфіденційних даних своїх клієнтів.

Це останній і, як правило, самий міцний бар'єр на шляху зловмисників до несанкціонованого доступу до комп'ютерної системи. І саме серйозність підходу керівництва компанії до цього інструменту в чому визначає стійкість бізнесу. Киберстрахование

Але на жаль, і цього не завжди достатньо, для того щоб, запобігти кібератаку на підприємстві. Залишаються такі ризики, як інсайдери, системні уразливості, наприклад, в оновленнях, як це сталося з Petya.A, ну або хто-то все-таки вставить USB-флешку. Саме тому четвертої складової загальної стратегії кібербезпеки стає страхування кібер-ризиків, яке, по суті, не створює фізичний бар'єр, але включається тоді, коли всі інші бар'єри прорвано. А це, як показує практика, рано чи пізно відбувається.

Основне завдання киберстрахования — втримати бізнес на плаву і надати фінансову підтримку при найгіршому сценарії розвитку подій після кібератаки.

Ставши жертвою киберинцидента, компанії несуть безліч різних збитків та непередбачених витрат: Перерва у виробництві. Простоювання бізнесу, наприклад, для інтернет-магазину може дуже дорого обійтися його власникам. Реагування на кібер-інцидент. Як і при пожежі, при кібератаці не можна все залишити як є, її треба ліквідувати. З цією метою залучаються фахівці у сфері кібербезпеки для оперативного втручання і припинення атаки. Загублені електронні дані. Наприклад, для бізнесу, який працює з роздробом, втрата клієнтської бази є досить суттєвим ударом. Крім того, її відновлення (якщо таке взагалі можливо) вимагає певних витрат, як грошових, так і часових. Претензії третіх осіб. Якщо компанія-аудитор піддалася кібератаці і в мережу витекли конфіденційні дані її клієнта, то цілком ймовірно, що аудитора буде очікувати судовий позов з усіма можливими витратами: адвокати, юристи, судові витрати, штрафи та інше. Репутаційний збиток. Коли в мережу просочується інформація про те, що на банк була організована успішна кібератака, серед його клієнтів часто настає замішання та неспокій про збереження своїх грошей і рахунків, і після таких новин банк втрачає не тільки існуючих клієнтів, але і майбутніх. А щоб відновити свою репутацію банку доведеться залучити серйозні бюджети і кращих PR-фахівців.

Це далеко не повний перелік того, з чим може зіткнутися компанія, яка постраждала від киберинцидента. Чим глибше в бізнес-процеси проникають технології, то хитрішими стають кібератаки і тим непередбачуваність обсяги збитків і витрат на боротьбу з ними.

Киберстрахование як вид ризику менеджменту стає в деякому сенсі суперзіркою на світовому фінансовому ринку і показує щорічний приріст близький до приросту стартапів Силіконової Долини. І не тому, що це "хайп", а тому що це по-справжньому дієвий механізм мінімізації ризиків компаній в кіберпросторі.

подробнее )